Вірити означає жити – це на власному прикладі довела Віра Фещук із села Залісці Шумського району. Дівчина народилася без рук та з однією коротшою ногою. І попри це боролася за життя, вірила в Бога, в себе, в свої сили.

.

Зараз Віра все робить ногами: пере, прасує, пише, вишиває. А на макіяж до Віри приходять мало не всі дівчата із Залісців. У сім’ї Фещуків п’ятеро дітей. У них є і Віра і Надія і Любов. Сьогодні у сестер день Ангела, бо саме тридцятого вересня християни відзначають Віри, Надії, Любові та їх матері Софії. А у Віри Фещук перед весільні клопоти. Наприкінці жовтня дівчина виходить заміж, – повідомляє телеканал TV-4.

Коли у сім’ї Фещуків із села Залісці Шумського району народилася довгоочікувана п’ята дитина, батьки одразу ж вирішили назвати дівчинку Вірою, бо в них вже були Надія і Любов. І хоч мама у сім’ї – Антоніна, деколи її жартома називають Софією. Віра народилася без рук та з однією коротшою ногою. Лікарі пропонували матері відмовитися від немовляти. Але батьки попри труднощі виховали дівчинку у любові та турботі. Медики, пригадує мама Віри, казали, що дівчинка ні ходити, ні говорити не зможе. Віра справді не ходила до трьох років. А потім стала на ноги. Зараз Віра все робить ногами: чистить картоплю, пише, пере, прасує. Улюблене заняття дівчини – вишивання.

– Вишиваю з семи років рушники, салфетки, наволочки на подушки. Дивилася, як мама вишиває, але спеціально мене ніхто не вчив, я навчилася сама. Кольори підбирати, візерунки складати. Найбільше мені подобається вишивати рушники на образи, – розповідає Віра.

Коли Віра підросла, їй запропонували зробити протез на ногу. За нього, пригадує мама Віри, Антоніна Фещук, довелося заплатити близько шести тисяч. Тоді сім’ї допомогла зібрати гроші громада села Залісці. Далі Вірі запропонували зробити протези й на руки, але дівчина відмовилася.

– Лікар виніс протези, вона подивилася, розплакалася і каже: “Мені їх не треба”. Я їй кажу – покладеш собі в сараї, а вона – не хочу і все, їдьмо додому. Так ми і приїхали, – каже мама дівчини.

Віра навчалася вдома. Здобула середню освіту. Вчитися у вузі дівчина зараз не може, бо треба, щоб хтось її постійно супроводжував і допомагав. Віра пише ногами так, що не кожен зміг би написати руками. Вже більше року дає майстер-класи з макіяжу. До неї приходять мало не всі дівчата з села Залісці. А ще одне її захоплення – рослини, Віра навчилася самостійно доглядати за ними.

Тільки Божа сила та воля дали Вірі можливість жити, творити, дали мудрість та талант, переконана мама дівчини. Ісус Христос часто говорив зціленим: “Віра твоя – спасла тебе”, так йдеться у Євангелії. Віра ж ніколи не падала духом, і вкотре переконувалась: віра допомагає людині жити, дає сили і дарує надію.

– Я до неї не раз кажу: “Є люди з руками, але вони багато чого не вміють того, що ти робиш ногами”. Вона не падала духом, мала багато друзів, пізніше до нас почали із Америки писати, і з Бельгії давали поміч. І онуків всіх повигляджувала вона. І старшої дочки дітей гляділа, і меншої. Виймала з каляски зубами. Візьме в зуби пеленку, вийняла, накормила. Все робила як має бути, – каже Антоніна Фещук.

Зараз у Віри чимало клопотів. Дівчина готується до весілля. З нареченим Петром Віра знайома з дитинства, бо живуть молодята по-сусідству. Зустрічаються вже п’ять років. А весілля планують відгуляти 23 жовтня.

– Полюбила я його через те, що він мене любить таку, яка я є. Він мене любить не за щось, – ділиться дівчина.

– Я дійсно люблю її такою, яка вона є. І буду любити. Бо де б не побував, були так само різні дівчата, але то не то. Полюбив саме її, – додає юнак.

Весільне плаття Віра ще не обрала. Каже, для неї знайти одяг не так вже й легко. Весільний рушник Віра не вишиватиме, планує його купити. Наразі вдома у сім’ї Фещуків активно готуються до весілля.

Фото МоКоЛаду