Чимало подій в житті людей асоціюються з певними мелодіями.

Під час врочистих заходів люди стоячи (а хтось – приклавши руку до серця) співають  державний гімн. Величну мелодію перед матчами Ліги чемпіонів виконують хор Академії Святого Мартіна в полях і Королівський філармонічний оркестр (це – музикальні колективи країни, в якій в епоху Середньовіччя один з королів суворо забороняв “бісівські забави з м’ячем”). У кращий світ померлого проводжають у супроводі траурних мелодій Бетховена чи Шопена, але, здається, останній раз я чув ці бадьорі ритми… переглядаючи дотепну комедію “Гра в чотири руки”, де їх виконував на роялі Жан-Поль Бельмондо в ролі симпатичного афериста. Мабуть, недешеве нині це задоволення, тому й воліють переважно громадяни скромного достатку провести дорогого небіжчика в тиші й під звуки схлипувань…

Але – геть сумні думки! Сьогодні розповідь про мелодію, яка для багатьох пов’язана з радісними спогадами, келихами з шампанським, золотими обручками, вітаннями. Саме цього дня, 14 жовтня 1843 р. в німецькому Потсдамі, на прем’єрі спектаклю “Сон літньої ночі” за п’єсою В. Шекспіра вперше прозвучав “Весільний марш” Ф. Мендельсона, якому судилося стати  музичним супроводом церемонії реєстрації шлюбу в ЗАГСАх. Напевно, багато хто пам’ятає його разом з урочистими словами і побажаннями розпорядниці: “Сьогодні ви встаєте на рушничок… (його справді стелили перед схвильованими молодятами)… бажаю вам … зберегти і пронести… удвох… на довгі роки…”.

От якраз з цими “довгими роками” в багатьох пар якось не складається. На перші роки подружнього життя – від трьох місяців до півтора років – припадає пік розлучень в українських сім’ях. В деякі з останніх років кількість зареєстрованих розлучень склала майже 61% від кількості укладених шлюбів. У нас взагалі досить високий рівень розлучень  в країні, і так склалося ще в 70-ті роки, за часів Радянського Союзу. І, фактично, ця традиція нестійкості шлюбів зберігається – у нас легко йдуть на укладання шлюбу, але він потім так  само легко розпадається. Можливо, цій невеселій тенденції зарадять колоритні жіночки, які чергують в дні реєстрації шлюбів під РАГСом, що перебрався нині в часто згадуваний у зв’язку зі скандальною новобудовою ПК “Березіль? Не знаю, наскільки їхні виспівування з  відтінком якогось язичництва сприятимуть міцному союзу молодих пар – це питання непевне, сказати б, ефемерне. Проте цілком реальним і відчутним є вияв обурення отих самих тітоньок, коли від їхніх послуг хочуть хто з більшою, а хто – з меншою мірою делікатності відмовитися…

Ігор Дуда