Відомий мандрівник та письменник Богдан Логвиненко презентував у Тернополі власний медіа-проект «Ukraїner». Відбулося це в рамках мистецького фестивалю «Ї» 12 травня. Зустріч пройшла в українському домі «Перемога».

П’ять років Богдан Логвиненко прожив у Польщі та південно-східній Азії. Під час проживання у Польщі він мандрував автостопом різними країнами Європи. В Азії подорожував Лаосом, Тайландом, В’єтнамом, Сінгапуром і Малайзією. Результатом таких мандрівок стала книга «Перехожі»: розповіді про звичайних людей, які зустрілися автору на його шляху. Всього у книгу увійшло понад 40 історій. Пишучи історії про людей яких він зустрічав, Богдан Логвиненко вирішив, що коли повернеться додому буде такі ж історії розповідати і про українців.

– Коли мандрував Європою та Азією люди мене постійно запитували: «Що ти можеш порадити подивитися в Україні, що там є що цікавого, дай нам посилання, де ми можемо побачити, якою є Україна, якими є звичайні люди, які живуть в цій країні.», – розповідає мандрівник. – І я не міг придумати, що це мало бути за посилання, не міг дати посилання на «Українську правду», яка теж виходить англійською, бо це про нашу політику та економіку. З однієї сторони соромно було ділитися таким, а з іншої навряд чи іншого мандрівника це б зацікавило. І тому хотілося знайти простих людей, які щось цікаве роблять, не обов’язково у великих містах, і так виникла ідея проекту «Ukraїner».

Започаткували проект  у липні 2016 року і зараз його перекладають на шість мов: англійську, німецьку, польську, грузинську, чеську і російську. Команда проекту поставила собі за мету за два з половиною роки проїхати всю Україну, всі районні центри, всі найбільші села. Вони шукають людей, які займаються чимось цікавим. Побували вже у чотирьох регіонах: Закарпатті, Поліссі, Полтавщині і Приазов’ї. На сайті проекту можна прочитати чимало історій про Закарпаття, але будуть розповіді і про інші регіони.

– Ми здебільшого записуємо історії про маленькі міста, села, про місця, де іноді майже ніхто не живе або живе кілька людей, – продовжує Богдан Логвиненко. – Наприклад, на Полтавщині ми маємо чотири історії з сіл, де живе менше 20-ти людей. Здебільшого це старші люди і зазвичай є одна-дві людини, які чимось займаються і якось рятують це село. Є таке село і в зоні відчуження. На Поліссі ми знімали історію про одне із сіл, куди навіть рідні селян не так просто можуть приїхати: треба мати спеціальний дозвіл, щоб туди потрапити. Люди, які там живуть дуже самотні. Ми знімали історію про бабусю Ганю, яка вирощує кавуни. У неї в рік родить близько 200 кавунів, і ми її питаємо: «Навіщо вони вам, вони ж з Чорнобиля і їх ніхто не купить». Жінка відповіла, що просто роздає урожай друзям, знайомим і так далі. У неї величезний город, який вона засаджує і це те чим вона живе. Тобто такий контраст: безліч сіл, які вимирають далеко від зони відчуження і є в зоні людина, яка засіює город, займається господарством… І ми намагаємось показувати таких людей.

Більшість історій – про українців, та потрапляють у проект й іноземці, які з тих чи інших причин вирішили жити в Україні. Одна з останніх – розповідь про німця-дивака, який в Україні рятує від вимирання популяцію карпатських буйволів.

– Мішель приїхав із західної Німеччини для того, щоб врятувати карпатських буйволів – особливу породу, яка зникає, фактично залишилося близько 50 голів, – розповів Богдан Логвиненко. – На Закарпатті більшість населення намагається виїхати на заробітки закордон, і тут до них приїжджає німець і починає розводити буйволів. Його не розуміють ні місцеве населення, ні батьки. Його батьки бізнесмени і вони уявити собі не могли, що їхній син, еколог за освітою, житиме в аскетичних умовах посеред природи і розводитиме буйволів. Місцеві жителі самі їздять на заробітки, а тут до них приїжджає німець, на яких вони зазвичай працюють закордоном, і живе в хліву. І це просто такий неймовірний контраст, який ми постійно спостерігаємо в Україні і те, що нас дуже часто вражає. Та поспілкувавшись з Мішелем ми зрозуміли, що він займається насправді тим, чим горить, без чого не уявляє свого життя і думка оточуючих, які вважають, що з ним щось не так, що він навіжений, тільки підсилює його прагнення до того, щоб щось змінювати і щось творити. Йому вже вдалося реалізувати свою ідею щодо того, щоб поселити буйволів на острові на Дунаї, де вони можуть розмножуватися у дикій природі.

Як зазначив Богдан Логвиненко, розповідаючи ці та інші історії у своєму проекті, вони намагаються зробити сучасний, цікавий і красивий продукт про Україну, і показати його українцям, які не так багато знають про свою державу, та іноземцям.

Ольга Трач