“Шахтар” – “Рома” – 1:2

“Вільяреал” – “Динамо” – 2:0

Обидва матчі наших клубів мали спільний знаменник: дублями у їхніх воротах відзначилися іспанці Майораль (“Рома”) і Морено (“Вільяреал”). Спільною була і їхня неспроможність  переламати несприятливий хід поєдинків. Не хотілося б кидати каміння у тренерів Каштру і Луческу – винен, передусім, рівень нашого чемпіонату, котрий значно поступається італійському та іспанському. Говорили ж колись компетентні аналітики каналу “Футбол”, що кваліфікація Каштру вища, ніж у Фонсеки – отож останній нині й довів, що його “не дуже високої” кваліфікації цілком достатньо для подолання своєї колишньої команди. Достатньо, оскільки в його  розпорядженні є виконавці, здатні не залишити каменя на камені від амбіцій олігарха-завсідника рейтингів журналу Forbes.

Невідомо, чи самі себе підтримували на дусі футболісти й тренер “Шахтаря”, чи хотіли вселити хоч краплинку надії в серця вболівальників (котрих так і не було на трибунах НСК “Олімпійський”), але всі їхні передматчеві заяви луснули саме як мильна бульбашка –  без якихось надмірих зусиль з боку суперників. Можливо, так і треба було говорити – ну, не могли ж учасники майбутнього матчу заявляти, що надій немає ніяких, і що краще б на поле не виходити… “Шахтар” ніби контролював гру, але здебільшого шляхом безцільної перепасовки всередині поля – підступи до воріт були надійно перекриті захистом “вовків”. Така гра була безперспективною – гравці “Шахтаря” могли отак перекочувати м’яч в центральній зоні скільки їм заманеться. Монотонність першого тайму змінилася на початку другого, коли римляни скористалися “сонливістю” оборони “гірників” і відкрили рахунок. “Шахтареві” зусиллями Мораєса вдалося зрівняти його, але останнє слово все ж було за гостями. Отже, 1:2 – саме такий рахунок спланувала економіст на ім’я Ірина (прізвище, на прохання дами, не називаю). Що там казав персонаж Армена Джигарханяна у “Місці зустрічі…”? “Бабу не проведешь – она сердцем видит”. Все ж, видається, що для того, щоб передбачити підсумок двобою, можна було обійтися й без жіночої інтуїції…

Якщо матч “Шахтар” – “Рома” добряче зіпсував настрій, то гра “Вільяреал”-“Динамо” остаточно, “добила” його. Щоб самому не виступати в ролі “екзекутора” улюбленого клубу, наведу думки людей, котрі мають (чи мали) до нього безпосереднє відношення:

Мірча Луческу: “Це буде, передусім, гра для престижу”.

Олександр Яковенко: “Це зовсім не та гра, яку ми очікували побачити… Жодного удару по воротах у команди, якій треба було відіграватися.  Здавалося, що “Динамо” вигравало 2:0 і сіло на свою половину поля”.

Олександр Головко: “Якість гри “Динамо” важко оцінювати – її сьогодні просто не було. Інтрига вмерла вже після першого гола іспанців…Зрозуміло, що за результат відповідає тренер, але й футболісти повинні відповідати за свою гру. Такий результат можна було передбачити, але щоб “Динамо” виглядало так беззубо – цього ми не чекали. Так, “Вільяреал” сильніший, але й програвати можна по-різному”.

Про який престиж вів мову головний тренер? Можливо, далися взнаки “труднощі перекладу”, і гравці просто не зрозуміли його? Але ж хоча б якесь футбольне самолюбство у них мало заговорити…

Тепер для “Динамо” і “Шахтаря” залишилося в рамках, як виявилося, надзвичайно конкурентоздатного українського чемпіонату визначити, хто з них напряму потрапить у Лігу чемпіонів. Цього року переможець УПЛ ще матиме таке право. А от у сезоні 2022/2023 чемпіон України, головним чином завдяки нинішнім “старанням”  наших провідних клубів, уже розпочинатиме турнір з кваліфікації.

Це – ще один і, можливо, найнеприємніший наслідок того гнітючого видовища, яке ми побачили вчора…