“Копенгаген” – “Динамо” – 1:1

“Олександрія” – “Сент-Етьєн” – 2:2

Почати хочеться з “Олександрії” – підопічні В.Шарана знову заслужили повагу своєю стійкістю і вмінням, зціпивши зуби, боротися до останньої хвилини проти суперника, який, загалом, вищий за класом. Наші клуби в останньому турі євроубків продемонстрували не дуже притаманну їм рису: здатність відігратися в, здавалося б, безвихідній ситуації, поступаючись під самісіньку завісу матчів з різницею в два м’ячі.  Давати відігратися суперникам в подібних ситуаціях в українців виходило якось краще і частіше, а тепер от, схоже, вони зробили висновки зі свого і чужого досвіду.

Матч у Львові “Олександрія” розпочала з помітним наміром якнайшвидше відкрити рахунок і мала для цього непогані нагоди. Натомість всередині тайму отримала м’яч у власні ворота з безсумнівного пенальті – Паньків не надто зграбно зіграв проти форварда гостей, якого вивели з ним віч-на-віч.

Спортивної злості у наших гравців не поменшало; вони продовжували шукати своє щастя в наполегливих, хоча й досить прямолінійних наступальних діях. Проте, на жаль, не поменшало і головотяпства в обороні, яке дало змогу “Сент-Етьєну” на 73 хв. провести простеньку контратаку через центр із точним завершальним ударом. Все? Розпрягайте, хлопці, коні? Ні – остання десятихвилинка обернулася для французів справжнім, кажучи по-їхньому, cauchemar.  Українці по-справжньому насіли на ворота суперників, і на 84 хв. Безбородько з близької відстані буквально увігнав у них м’яч. А вже в доданий час своєрідний акт спортивного куртуазу чи політесу здійснив голкіпер французів Руф’є: кулаком вибив м’яч просто на ногу Задераці, який розпорядився нагодою якнайкраще. 2:2 – браво, хлопці з “Олександрії”! Цілком можливо, що вони так і не зрушать з останнього місця у групі, але своєю жадобою боротьби і непоступливістю вже здобули визнання. А набутий досвід (в тому числі й набиті гулі), хочеться сподіватися, прислужиться їм у майбутніх баталіях.    

“Динамо” у Копенгагені в перші 12-15 хв., здається, зробило все, щоб ощасливити гостинних (припускаю) господарів і, відповідно, роздратувати своїх прихильників. Пропустити дурнуватий гол вже на 3 хв.  після простенького навісу, що змусив ще раз констатувати, що класні голкіпери в команді закінчилися на Шовковському? Selv tak, себто данською – будь ласка. Довірити пробиття пенальті Циганкову, який, здається, від початку сезону ніяк не може вийти зі стану летаргії? Теж можна. Максимально зручний для голкіпера удар і –  поширена народна нецензурщина, яку можна було прочитати по губах розчарованого О. Михайличенка (“Вдарив ніби 3 дні не їв” – це із коментарів у соцмережах). Далі було ніби багато старання, але мало ігрової фантазії, чого гравцям “Копенгагена”, переважно звиклим саме до роботи, а не до креативу на полі, тільки було й треба. Щось віддалено схоже на небезпечні моменти були у Бесєдіна і Сидорчука, але… але знову загляну в соцмережі: “Коли цей жах закінчиться? Доживу чи ні?”.

У другому таймі, вочевидь, після відповідного “прочищення мізків” у роздягальні, динамівці заграли енергійніше. І тут з’ясувалося, що данський король якщо й не зовсім голий, то одягнений у доволі незугарні штанята.  Їх динамівці з нього здерли: на 70 хв. “стінка” Вербіч-Циганков-Вербіч завершилася прихованим і вивіреним ударом словенця в кут воріт. “Динамо” хоч і обходилося без замін, але не збавляло обертів; штрафний майданчик “Копенгагена” був у постійній облозі, але… то Бєсєдін заплутувався у власних ногах, то Кендзьора у простій ситуації випускав мяч за бокову лінію, то флангові передачі Миколенка і Циганкова не знаходили адресата… Позбавити данського правителя того, що залишилося під штанами – кальсонів – динамівці так і не змогли…   

Отже, 1:1 – саме такий результат передбачили одразу двоє наших провидців: лікар-стоматолог Денис Могитич (для якого це вже далеко не перший вгаданий рахунок) і дебютант наших опитувань, один з провідних гравців”Ниви” кінця 80-х років Анатолій Назаренко – до речі, автор гола у домашньому матчі на Кубок СРСР 1988 р. у ворота голкіпера московського “Спартака” Ріната Дасаєва, визнаного в тому сезоні найкращим воротарем світу. Завдяки його голу “Нива” тоді мінімально перемогла. Щоправда, у Москві перед тим було 1:4…

Ігор Дуда