“Динамо” – “Брюгге” – 1:1

Найперше – вітання моєму компаньйону ще з часів спільного пірнання у крижану воду – підприємцеві Андрію Дзюбановському а також шановному тезкові – директору художнього музею Ігорю Дуді. Вони (не змовляючись) точно передбачили результат гри  у Києві. Причому Ігор Микитович, якщо не зраджує пам’ять, вже втретє  влучив у самісіньке “яблучко” – зайвий привід визнати, що інтуїція митця буває більш ефективною, ніж поінформованість, здавалося б, ближчих до світу футболу людей.  Вітання, зізнаюся, трохи крізь зуби, адже 1:1 – зовсім не той результат, з яким можна спокійно їхати на матч-відповідь до Бельгії. Однак давно відомо, і не лише у футболі, що наше “хочеться” далеко не завжди узгоджується з “можеться”. Хотіти, звичайно, хотілося, але оте саме “можеться” вперлося в помітні огріхи футболу ранньої весни.  Ніби й перейшли у внутрішній першості на систему “осінь-весна”, а реально команди підходять до ранніх стадій плей-офф єврокубків фактично в такому ж стані, як і колись за часів СРСР. “Багато “металобрухту” і немає чіткої ігрової лінії”, – ці слова коментатора досить образно і точно характеризували гру киян. На їхньому тлі дії гравців “Брюгге” виглядали навіть більш вправними і осмисленими. Втім,  тривалий час здавалося, що команди грають взагалі без воріт. Начебто матч на власному полі (якщо, звісно, граєш не проти “Барселони” чи когось подібного) мав би передбачати акцент на атаку, але власне атак у виконанні “Динамо” в першому таймі практично не було. Досить сказати, що першого удару по воротах бельгійців завдав Буяльський аж на 33 хвилині, пробивши головою над поперечиною після верхової передачі Кендзьори. На 44 хв. ця пара повторила ту саму двоходівку – з тим же результатом. Аж на 62 хв. футбольна доля винагородила Буяльського за активну “пристрілку” в першому таймі. Винагородила, слід сказати, красиво: з лінії карного майданчика Віталій  обвідним ударом спрямував м’яч у верхній кут. Радість динамівців була досить бурхливою, однак вже через 5 хв. змінилася смутком: простенький навіс зі стандарту у їхній штрафний майданчик завершився точним ударом головою гравця “Брюгге” в кут воріт Бущана. Футболісти “Динамо” знову наступили на граблі, на які регулярно ставали в попередні сезони, виявивши прикру властивість втрачати концентрацію у зовсім непідходящий момент. “Результат непоганий (???), але не хотіли вдома пропускати…Ми розбирали стандарти, і шкода, що пропустили зі стандарту”, – так гарячими слідами оцінив гру її найкращий у складі “Динамо” Буяльський. Майже цікаво: “розбирали стандарти і пропустили зі стандарту”. Це вже скидається на… Втім, зачекаємо з остаточними оцінками до матчу в Брюгге через тиждень.  

“Маккабі” – “Шахтар” – 0:2

Перед грою в Тель-Авіві фахівці передбачали, що особливих проблем у підопічних Л.Каштру виникнути не повинно. Так воно, зрештою, і сталося. Не те щоб їх, отих самих проблем, не було зовсім – господарі досить жваво розпочали гру і навіть, здавалося, притисли “гірників” до їхніх воріт, подавши три кутові поспіль. Але поступово все стало на свої місця. Розібравшись в доволі безхитрісній грі “Маккабі”, “Шахтар” став дедалі частіше нагадувати про здібності своєї бразильської групи  атаки. Спершу Мораєс “пробачив” ізраїльтян, пробивши просто в руки голкіперу, але на 31 хв. гостям вдалася просто таки зразкова триходівка  Марлос-Матвієнко-Патрік з точним завершальним ударом останнього в кут воріт. На другий тайм суперники вийшли у різному налаштуванні. “Маккаабі” рахунок змушував шукати шляхи до воріт “гірників” і можна навіть сказати, що якусь примару загрози біля них вони створювали. “Шахтар” же отримав можливість бавитися в улюблений із противниками такого рівня контроль м’яча і, здавалося, не надто прагнув збільшити свою перевагу. Досить сказати, що першого удару по воротах гості завдали аж на 72 хв., коли Соломон, котрий був не від того, щоб засмутити своїх співвітчизників,  запустив м’яч трохи вище над поперечиною. Розв’язка ж настала вже у доданий арбітром час, коли Тете у своєму стилі, тобто дуже технічно замкнув флангову передачу від Фернандо. 

2:0 на виїзді – і перед матчем відповіддю “Шахтар”, на відміну від “Динамо”, може почуватися цілком спокійно.