Німеччина – Україна -3:1

Люди часто самі є творцями своїх бід і неприємностей. Це невеселе життєве спостереження, здається, значною мірою проявилося у вчорашньому матчі. Десь до 23 хв. наші футболісти цілком достойно виглядали на полі й навіть повели в рахунку завдяки голу Яремчука на 12 хв. Німці ж до того часу нічим не нагадували той асфальтний каток, що прокотився по нашій збірній у матчі в Києві. Навіть більше – могли пропустити й другий гол. А далі – далі пригадався ще радянський жарт: “Коли німці на Прут, то наші на Серет”.  А ще згадалася фраза із “Кавказької полонянки”: “Той, хто нам заважає, той нам і допоможе”.

Зінченко, котрий, за задумом тренерів, повинен був бути головним відповідальним за креатив у атаці, спершу просто подарував м’яч Горецка, рейд якого до воріт П’ятова завершився пасом на Сане і точним ударом останнього в кут на отій 23 хв. Потім гравець “Манчестер Сіті” і за сумісництвом – чоловік красуні-журналістки Влади Седан після хорошого пасу Соболя у центр штрафної чомусь став перебирати ногами наче з нього в той момент сповзли підштанники і втратив зручну нагоду. У грі з німцями такі речі – завелика розкіш; хороших шансів забити буває зовсім небагато і ними треба дорожити, а не марнувати їх. Нарешті, на довершення бід Зінченка, на 33хв. він не зміг завадити тому ж Горецка майже в балетному стрибку зупинити незручний м’яч і віддати точний пас на Вернера, котрий буквально заніс його у наші ворота.

Зрозуміло, можна за бажання підрахувати  втрати збірної України ще до матчу. Можна припустити, що з Ярмоленком, Сидорчуком  і Циганковим справи йшли б краще (хоча це, як мовиться, вилами по воді писано). Можна відзначити, що в окремих епізодах зовсім непогано діяли і Зубков, і Малиновський, і Забарний з Матвієнком в  обороні. А антигерой першої половини – Зінченко – на початку другого тайму мав шанс реабілітуватися, але влучив у стійку. Проте, за великим рахунком, досягти головного – звести до мінімуму власні необов’язкові промахи в захисті і максимально використати нагоди в атаці – так і не вдалося. А саме таким, пригадується, був головний висновок після товариської гри зі збірною Польщі. Хоча третій гол німців у виконанні Вернера на 65 хв. став наслідком не так грубої помилки наших захисників, як результатом геометрично бездоганного розіграшу м’яча суперниками та ще й нещасливого рикошету. Після цього доля матчу сумнівів уже не викликала (за умови, звичайно, якщо вони  були з самого початку), хоча Марлос на 75 хв. ще раз обвідним ударом “поцілував” стійку воріт Нойєра. 

Отже, поразка. Загалом, очікувана, але все ж прикра. Справдився нещодавнійпохмурий гумор коментатора Віктора Вацка: “Головна проблема у матчах з німцями – це те, що ми граємо з німцями”.

У паралельному матчі збірна Швейцарії зіграла внічию з Іспанією – 1:1 і перед заключним матчем у групі з Україною в себе вдома поступається нашій команді трьома очками. 17 листопада у Швейцарії доведеться нелегко, хоча щоб залишитися в елітній лізі А, команді Шевченка можна навіть поступитися в останній грі. Але – з різницею не більше двох м’ячів. І з рахунком 2:3, 3:4, 4:5 і т.д.  Попри це, в душі все-таки  жевріє надія: ну, не можуть же наші програти три матчі поспіль…