“Шахтар” – “Манчестер Сіті” – 2:1

Думаю, якби коуч “Шахтаря” П.Фонсека пообіцяв у випадку сприятливого для своєї команди результату одягнути не костюм Зорро, а щось менш презентабельне, приміром обладунки вождя племені, яке свого часу зжерло Джеймса Кука, він зробив би це із задоволенням. Нічого дивного – “Шахтар” завдав першої в офіційних матчах сезону поразки команді, якій небезпідставно пророкують сходження на європейський клубний трон. Нехай і не дуже мотивованій у конкретному матчі. І нехай без кількох ключових виконавців – розкіш, яку може дозволити собі тренер команди, що вже виконала турнірне завдання.

Втім, зовсім махнути рукою на своє реноме “містяни” не могли. І початок матчу засвідчив, що “Шахтареві” протистоїть не “Сталь” і не “Зірка”. Швидкі переміщення Сане, Гюндогана, Жезуса, Фернандіньйо якщо й не таїли явної загрози воротам П’ятова, то змушували захист і середню ланку “гірників” діяти максимально уважно і обачливо. А коли спала нервозність перших хвилин, з’ясувалося, що і господарям є чим “пригостити” гостей з туманного Альбіону. Нуднуватої вівсянки і слабенького елю, щоправда, їм не запропонували, однак щедро сервірували стіл бразильськими соленими креветками каруру і міцним ромом кашаса. В ролі кухарів і сомельє виступили, як можна здогадатися, бразильці “Шахтаря”. Підбадьорені, вочевидь, присутністю на матчі тренера збірної Тіте, Бернард та Ісмаїлі на лівому фланзі зробили все, щоб у гостей просто закрутилася голова, а Тайсон і Фред додавали потрібну дозу “спецій” в центральній зоні. Ну, а функцію метрдотеля-розпорядника скромно взяв на себе Марлос. На 25 хвилині саме він розігнав атаку, внаслідок якої м’яч потрапив до Бернарда, а вже від його ноги по чудернацькій дузі – у верхній кут воріт голкіпера “містян” Едерсона. Гол, звичайно, додав підопічним П.Фонсеки впевненості; у них почав виходити майже ідеальний перехід з оборони в атаку, а якщо врахувати, що у цих маневрах були задіяні не останні в футбольному світі гравці, то вже невдовзі гості “наситилися” сповна. Марлос точно розрахованим пасом кинув у прорив лівим флангом Ісмаїлі. Едерсон чи то побоявся фолити і наражатися на вилучення, чи просто промахнувся по м’ячу, але вертлявий лівий захисник “Шахтаря” вдало уникнув зіткнення і опинився перед порожніми воротами. Вразити їх для нього не склало труднощів. Було б несправедливо з мого боку писати суцільну “бразильську симфонію”. На правому фланзі оборони Бутко довів, що може цілком пристойно замінити Срну; Гранично уважними були в захисті Ордець і Ракицький; звично ефективною, хоча, можливо, не дуже яскравою була робота всередині поля Степаненка. Ну, і звичайно ж, П’ятов, котрий, здається, не припустився жодної помітної помилки, сміливо кидався в ноги нападникам “Сіті” під час флангових прострілів і був бездоганним при верхових передачах. Десь всередині другого тайму Гвардіолі, мабуть, здалося не зовсім солідним програвати 0:2, і він випустив свою головну ударну силу – Агуеро. Знаний форвард уже в доданий час реалізував пенальті й трохи засмутив журналіста Ігоря Дуду, який прогнозував рахунок 2:0. Але водночас зять Марадони своєю “божою ногою” підтвердив точність передбачень одразу трьох (здається, безпрецедентний випадок) наших футбольних “мессінгів”: професора ТДМУ Володимира Шманька, молодого лікаря-стоматолога Дениса Могитича і заступника начальника облуправління водних ресурсів Ярослава Вівчарука, які прогнозували саме 2:1.

Стільки людей вірило в перемогу українського клубу. Значить, “нашою” вона вчора була, законною.

Ігор Дуда