“Шахтар” – “Інтер” – 0:0

Коли фінальний свисток сповістив, що натягнуті до краю нерви можна розслабити, подумалося: якщо б хтось сказав перед стартом турніру, що після матчів з “Реалом” та “Інтером” “Шахтар” набере 4 пункти, такому провидцеві можна було б порадити терміново зробити енцефалограму. Тепер ось практично неймовірне стало очевидним. Втім, з пафосними оцінками краще зачекати: попереду ще 4 матчі, й усяке може трапитися. Однак наразі можна сказати, що “Шахтар” сподобався. Сподобався дещо по-іншому, ніж у грі з “Реалом”, знову довівши, що впертість і терпіння таки чогось вартують в футболі. Жодного остраху (не плутати з доречною обережністю) перед складом, в 6 разів дорожчим, чіткий контроль м’яча, спроби відшукати щастя попереду – все це було.

Хочу сказати:було десь до 15-17 хв., коли “Інтер” згадав, що приїхав у стольний Київ за трьома очками – інакше можна й опинитися навесні в гавані Ліги Європи, спогади про останній фінал якої в nerazzurri не найкращі.  Все наполегливіше став використовувати свою фактуру Лукаку, розвинули активність на фланзі Хакімі та Янг, а хавбеки почали дедалі частіше робити небезпечні закидання в район штрафного майданчика “гірників” на Мартінеса і того ж Лукаку. І тут треба віддати належне захисним порядкам “Шахтаря”.  Хочолава і Бондар наче приклеювалися до Лукаку і Мартінеса; головний “мозок” “інтерістів” хорват Брозовіч іноді просто не знав, як загострити гру – підступи до карного майданчика “Шахтаря” були практично наглухо заблоковані. А коли вже, здавалося, нічого не могло допомогти, вступав у гру молодий голкіпер “гірників” Трубін, який, зокрема, ефектно парирував дуже небезпечний постріл Лукаку зі штрафного. Можна було б сказати, що “Шахтар” провів ідеальний перший тайм і постав в усій своїй красі, якби не одне “але”: ота краса атакувального стилю нашого чемпіона в кінцевому підсумку оцінюється за забитими м’ячами, а ними навіть не пахло. А з ударів у площину можна назвати хіба що спробу Маркоса Антоніо пробити здалеку. “Інтер”, напевно, вивчив сумний досвід “Реала” тижневої давнини і зробив усе, що вміє (а вміє він у цьому аспекті багато), щоб максимально скувати дії атакуючої групи “Шахтаря”.   Перший тайм завершився і відчувалося, що головні події – попереду.

Як і слід було очікувати, “Інтер” пішов вперед рішуче і надовго. Тиск на ворота “гірників” наростав, але разом з тим зростало і деяке почуття задоволення: лінія захисту господарів хоч і діяла з граничною напругою і часом гнулася, але так і не схотіла зламатися. Один за одним залишали поле а потім сиділи на лаві з виразом втомленого подиву Мартінес (він “запоров” чи не найкращий шанс “Інтера”, незграбно добивши м’яч після “сейву” Трубіна), Відаль, Д’Амброзіо; намагалися освіжити гру Перішич і Еріксон, котрі вийшли на заміну, але чим ближче було до кінця, тим ставало зрозуміліше, що допомогти їм і їхнім партнерам може допомогти лише якась несусвітня дурниця з боку когось із гірників. Її гості так і не дочекалися;  зусилля грізного Лукаку врешті-решт стали схожими на натиск води, яку надійно стримує міцна дамба. Схоже враження виникало і від гри цілого “Інтера”: відчутна перевага є, залишається лише забити, але… але до по-справжньому загрозливих моментів біля воріт господарів справа не доходила.  Зрозуміло, “Шахтар” переважно відбивався, однак це не був сюжет, приміром, матчу… Італія – Андорра  – подеколи “гірникам”, виграючи дорогоцінний час, вдавалося перевести гру всередину поля, і якби в одному з епізодів більше спортивного нахабства виявив Тете, можна було б розраховувати і на перемогу. Втім, і нічия з одним з топ-клубів Європи – цілком гідне досягнення команди Луїша Каштру.

Навряд чи радий такому ж здобутку інший учасник групи В. “Боруссія” з Менхенгладбаха, ведучи в рахунку в матчі проти “Реала”, примудрилася під самісіньку завісу гри розгубити перевагу в 2 м’ячі – 2:2. Саме  німецький клуб “Шахтар” прийматиме через тиждень у матчі 3-го туру.