“Динамо” – “Барселона” – 0:4

Вчора у передмові до матчу, грунтуючись на результатах попередніх поєдинків у групі, написав дослівно таке:  “Якщо б у футболі діяла проста логічна закономірність, то сьогодні увечері на НСК “Олімпійський” варто очікувати щось на кшталт 4:0 на користь гостей з сонячної Каталонії”. Писав це з надією, що такого не станеться, і що динамівці спроможуться протиставити  щось вагоме “Барселоні” без Мессі й ще кількох провідних виконавців. Однак це моє похмуре припущення таки справдилося і тепер залишається лише привітати себе, найріднішого, із ненароком вгаданим результатом…

Навряд чи відсутність аргентинського суперфорварда давала підстави для великого оптимізму – у складі “Барси” (і вчорашня гра це переконливо довела) знайшлося кому замінити футбольного ідола, який, за чутками, дедалі частіше позирає в бік туманного Альбіону а конкретно – “Манчестер Сіті”. Хоча прізвища багатьох гравців клубу з Каталонії могли щось сказати лише тим її фанам, котрі стежать за командою з лупою в руці.  Гравці “Барселони” з перших хвилин взялися за свою улюблену справу: контроль м’яча. З огляду на кінцевий результат здається, що підопічні Р.Кумана не надто форсували події, впевнені в тому, що рано чи пізно досягнуть бажаного. “Динамо” ж, навіть зрідка створюючи зручні нагоди,  за своєю паскудною звичкою марнувало їх, як це було наприкінці тайму, коли Вербіч завадив Буяльському завдати влучного удару.

У другому таймі гості одразу ж вирішили позбавити господарів будь-яких ілюзій стосовно підсумку матчу. На 52 хв. зразкова вертикальна атака майже від центру, з випередженням суперників на частку секунди і на пів метра поля, завершилася точним ударом Деста в кут воріт. Прикро констатувати, але з того часу “Динамо” стало нагадувати картковий будиночок, готовий розвалитися від легкого поштовху.  Моменти біля воріт киян стали виникати один за одним, і голи пішли на всі смаки: після розіграшу кутового і “загальмованості” Забарного і Миколенка, коли забив данець Брайтвайте; з пенальті, коли Попов не знайшов нічого кращого, ніж штовхнути  того ж Брайтвайте в спину, і після точного удару Грізмана, що завершив стрімку комбінацію, від якої голови у динамівських оборонців, здавалося, пішли обертом…

Ситуацію на НСК “Олімпійський” яскраво ілюстрували коментатори на паралельному каналі, де транслювалися інші матчі дня. Вони практично увесь другий тайм мало не благали футбольних богів, щоб ті послали перемогу “Ювентусу”  в матчі з “Ференцварошем”. В Турині до останньої хвилини тримався рахунок 1:1, і лише безглузда помилка голкіпера угорців дозволила господарям вирвати перемогу – 2:1. Вимальовується певна закономірність для аутсайдерів групи: і “Динамо”, і “Ференцварош” більш вдало проводять поєдинки з грандами на їхніх полях, коли фаворити можуть дозволити собі деяку поблажливу недбалість і дають грати суперникам. Так було і з “Динамо” в Барселоні. Та все ж, за великим рахунком, сталість європейської клубної ієрархії залишається непорушною. Це добре видно з турнірних таблиць, на чолі яких – ті, хто й повинен там бути за своїм статусом. І, можливо, мав рацію Мірча Луческу, коли скрушно промовив після матчу: “Ми програли  команді, гравці якої коштують понад 400 млн. євро”. Таки кляті гроші грають у футбол…