Чим частіше Святослав Вакарчук виступає на політичних шоу – тим більше виборцям стають очевиднішими його слабкість і непрофесіоналізм.

Слизький старт

Славко Вакарчук давно почав висловлювати свої політичні амбіції й активно коментувати політичні події країни, то співаючи політичних пісень, в яких критикував результати Помаранчевої революції, то виступаючи з політичними лекціями перед молоддю. Кілька років тому Славка навіть почали пропонувати на роль своєрідної “совісті нації”, який морально-демократичним постом у соцмережах підказує суспільству правильний шлях. Завдяки організованим публічним заходам, таким як “Ялтинська європейська стратегія”, Славка, навіть попри невдалий досвід депутатства, яке музикант просто кинув, почали сприймати як “лідера громадської думки” та громадянського суспільства.

Однією з найбільш гучних акцій політичного піару Вакарчука стало поширення інформації про навчання Славка у Центрі демократії, розвитку та верховенства права у Стенфордському університеті, який називають “програмою підготовки політичних лідерів”. Продюсер Олена Мозгова з цього приводу зазначила, що Вакарчук поїхав до США вчитися на президента України. Поширення цієї інформації мало б посіяти серед громадян думку, начебто прослухавши декілька публічних лекцій у США, музикант навчився політичного досвіду управління державою і вже готовий до роботи у владі.

Заявивши про свій намір балотуватися на березневих президентських виборах, Славко тривалий час тримав інтригу для суспільства щодо своєї остаточної участі у виборчій кампанії, але потім “передумав”. Дехто з експертів навіть стверджував, що якби Вакарчук вчасно заявив про свої президентські амбіції і не відмовився подавати свою кандидатуру – він міг би сьогодні бути навіть на місці Зеленського. Тобто – в президентському кріслі. Однак приголомшливий результат актора Зеленського та його перемога примусили Славка нервово кусати лікті.

Враховуючи, що дострокові вибори застали співака несподівано, для Вакарчука нашвидкуруч сколотили політичну партію, яку, замість демократичної процедури, сформували старим олігархічним методом. Як заявила лідер штабу партії “Голос” Юлія Клименко: “наші партнери із малого та середнього бізнесу дозволили нам використати свою партію, котру вони зареєстрували у 2015 році”.  А, між іншим, так само в нас формувалися всі олігархічні партії та партійні проєкти під лідерів – купувалася якась дрібна партія, потім – перейменовувалася, а тоді електорату подавали “нову політичну силу” й “нові обличчя”. Попри обіцянки бути “прозорими” і “чесними” “реформаторами”, команда співака пішла шляхом старих політичних схем і партійних оборудок.

Слабкий “Голос”

Виборці, які до цього позитивно ставилися до нового політичного обличчя, почали стрімко розчаровуватися, побачивши що і як говорить Вакарчук

На відміну від вдалої тактики Володимира Зеленського, який під час виборчої кампанії приховував свій непрофесіоналізм і фактично не виступав публічно, співак Святослав Вакарчук навпаки – почав брати активну участь у політичних дискусіях і дебатах. Саме це й стало помилкою музиканта, адже виборці, які до цього позитивно ставилися до нового політичного обличчя, почали стрімко розчаровуватися, побачивши що і як говорить Вакарчук.

У телевізійних дискусіях із бувалими, професійно підкованими у дискусіях політиками лідер новоствореної партії “чесних професіоналів” і “нових облич” зазнав повного фіаско. Славко, який виглядав невпевнено та схвильовано, немов двієчник біля дошки, не міг підібрати слів, не знав базових бюджетних понять і цифр, еее-кав і стогнав, зрештою – запам’ятався телеглядачам в образі кволого і слабкого політика-дилетанта.

Досвідчені політики використали у дискусіях проти інфантильного музиканта найкращу зброю – політичну та економічну конкретику, до обговорення якої Вакарчук, попри прослуховування кількох американських лекцій, абсолютно не готовий.

Наприклад, Юлія Тимошенко почала в лоб питати Славка, скільки становить ціна на газ, на що Вакарчук, окрім невпевненого белькотіння, нічого не зміг відповісти. Натомість Анатолій Гриценко навіть різко обірвав кволий виступ Вакарчука словами “Коли я вам задаю конкретне питання – назвіть параметри бюджету, ви говорите загальні фрази. А я б сказав – 8 млрд грн… Якщо ви не готові оперувати конкретними цифрами, конкретними фактами, то, вибачте, нєхрєн іти ні в парламент, ні в уряд!”. Окрім заздалегідь підготовлених текстів, Вакарчук виявився не готовим говорити нічого конкретного і виглядав дитиною, яка не може підібрати правильні слова для висловлювання своїх думок.

Враховуючи, що політика – це насамперед цифри, акти, документи, звіти та бюджети, розгублене обличчя Вакарчука засвідчило телеглядачам, що коли справа дійде до конкретики – інфантильний і непідготовлений лідер “Голосу” не витримує жодної конкуренції. Скандальний блогер Олександр Дубінський, коментуючи висловлювання Вакарчука, навіть у жорсткій формі принизив співака, назвавши його “жалким блееющим созданием”, і це були найкоректніші слова на адресу Славка. Виборцям партії “Голос” журналіст заявив, що йому “їх просто шкода, тому що їхній лідер тупий”.

Нові обличчя – старі обіцянки

Але навіть ті речі, які Вакарчук заздалегідь підготував, вивчив і говорить в ефірах телестудій, виглядають наївними та примітивними політичними штампами та політологічними заготовками для виступів політиків кількадесятилітньої давнини. Вакарчук виступає “за все хороше проти всього поганого”, при цьому практично не називає жодної конкретики і жодних покрокових дій щодо досягнення обіцяного.

В одному з ефірів, присвяченому цінам на газ, Славко схвильованим голосом намагався пояснити глядачам, що не потрібно знижувати жодних цін, а треба “просто підняти рівень економіки і населення настільки, щоб люди могли платити такі ціни за комуналку”. Співак Славко наче й не розуміє, що підняття економіки є справою як мінімум 10-15 років, а Японія, Південна Корея, Тайвань та інші “азійські тигри” йшли до цього десятиліттями. Зрештою, треба мати основу, на якій відбуватиметься підйом економіки, і це не легке завдання для найкращих економістів і менеджерів. А Славко хоче просто взяти і підняти економіку, розповідаючи наївні історії про розвиток та успіх із мотиваційних брошурок зі сфери бізнесу. Виникає враження, що навіть студент першого курсу коледжу підготував би план політичних обіцянок краще і конкретніше за популярного музиканта Славка.

Все те, що говорить і обіцяє Славко, українці вже роками чули і від Ющенка, і від молодої Тимошенко, і від Порошенка

Фактично все те, що говорить і обіцяє Славко, українці вже роками чули і від Ющенка, і від молодої Тимошенко, і від Порошенка, і від всіх політиків ще з часів 1990-их. Ідейна платформа “Голосу” пропонує  боротьбу з корупцією, побудову можливостей для талановитої української молоді,  обіцяє “поставити людину в центр державної політики” та боротьбу з незаконними схемами на митниці та в податковій. Все те саме, що пропонували старі, корумповані та набридлі політики, взяли на озброєння “чесні молоді реформатори” з “Голосу”. Виходить, що обличчя нібито й “нові”, попри присутність у списках партії бюрократів із досвідом та університетських чиновників, але обіцянки всі ті ж самі старі.

Хоча, можливо, соратники ще підкажуть Славку поменше з’являтися в ефірах, щоб не ганьбитися перед виборцями і не понижувати рейтинг партії. А краще слідувати прецеденту Зеленського – віртуальному образу, про якого чим менше виборець знає – тим більше кандидат йому подобається. А після виборів електорату вже буде пізно думати, кого обрали до парламенту, і тоді Славко вже зможе говорити все, що захоче без ризику для спонсорів і замовників його “Голосу”.

Валерій Майданюк, Вголос