Втіха для невдах півфіналу

Матч за 3-тє місце: Хорватія – Марокко – 2:1

Історія має властивість повторюватися і в даному випадку це не формальна фраза. “Бронзовий” матч ЧС-2022 у Катарі за своїм перебігом виявився схожим як дві краплини води на аналогічний за статусом поєдинок ЧС-1998. Спільним між ними є те, що і тоді, і тепер одним з суперників була збірна Хорватії. Більш як 24 роки тому вона здолала у матчі за третє місце команду Нідерландів – з таким же рахунком, причому, як і тепер, всі голи були забиті в першому таймі, а рахунок змінювався для хорватів теж так само (1:0, 1:1, 2:1).

Перед матчем багато говорилося про те, що мотивація у марокканців має бути вищою, а для хорватів боротьба за 3-тє місце – все ж крок назад в порівнянні з ЧС-2018, на якому вони стали віце-чемпіонами. Однак насправді отої різниці в мотивації помітити не вдалося – Модріч, Перішіч, Ковачіч і їхні партнери поставилися до гри з повною відповідальністю і бажанням перемоги. Команди на турнірі зустрічалися вдруге – матч у групі вони завершили нульовою нічиєю, мабуть, не маючи й гадки, що доведеться поборотися ще раз. Цього разу про можливий “сухий” результат довелося забути вже на самому початку гри. Спершу на 7 хв. захисник хорватів у доволі страшнуватій масці на обличчі – Гвардіол (одне зі справжніх відкриттів турніру) – головою ефектно замкнув передачу  Перішіча чи то маківкою, чи потилицею після розіграшу штрафного. Раділи хорвати недовго: вже через дві хвилини марокканець Дарі скористався неузгодженістю їхньої оборони і теж головою сквитав рахунок.  В подальшому гра проходила з приблизно рівними напівмоментами, аж поки на 42 хв. Оршіч не завершив тонко розрахованим ударом у верхній кут тривалу наступальну акцію своїх партнерів. У другому таймі очікувалося на штурм від “атласних левів”, схожий на той, що вони організували на початку другої половини у півфіналі проти французів, але його не сталося. Останній шанс марокканці, які створили найбільшу сенсацію на турнірі, мали в доданий час, однак хтось із них, уже впіймавши голкіпера хорватів Ліваковіча на протиході, головою спрямував м’яч над воротами.

Резюме: до медалей світового чемпіонату команда з Африки ще не “доросла”, хоча за свій виступ заслуговує найвищої похвали. Результат збірної Марокко вагомий ще й тим, що, наважуся припустити, наступного разу команда з “чорного континенту” у четвірці  кращих на Кубку світу з’явиться не скоро… 

Європа в більшості своїй  хотіла “Vive la France!”, але натомість Аргентина увійшла у транс  

Аргентина – Франція – 3:3 (пен. – 4:2)

Нічого не скажеш – розкішний фінальний матч Кубку світу-2022 видали збірні Франції та Аргентини. Особисто я за увесь свій 55-річний вболівальницький стаж не пригадую більш драматичного вирішального поєдинку світової першості. Тим більше що хід першого тайму на таку розв’язку зовсім не налаштовував.

Футбольна доля таки вчинила справедливо, нагородивши найкращого гравця сучасності титулом чемпіона світу – Ліонелю Мессі явно бракувало цього найвагомішого доповнення до всіх його незліченних нагород і відзнак.  

Можна припустити, що футболісти збірної Саудівської Аравії відчувають зараз неабияке моральне задоволення, адже вони виявилися єдиними, хто зумів завдати на Кубку світу-2022 поразки майбутньому володарю трофею – тоді, коли аргентинці ще, напевно, пристосовувалися до зміни часових поясів і відчували проблеми з акліматизацією.

Можна передбачити, що відчуває форвард збірної Франції Муані, який перед самісіньким фінальним свистком вийшов віч-на-віч з голкіпером аргентинців Мартінесом і не зумів реалізувати стовідсоткову гольову нагоду.

Ігрова перевага Аргентини  була помітною з перших хвилин фінального матчу. Подеколи вона здавалася аж завеликою як для поєдинку  команд приблизно одного рівня. Захист les bleus працював з повною напругою. Виникала думка, що таким, можливо, є тактичний задум коуча французів Дешама – свідомо віддати ініціативу суперникам, щоб приспати їхню пильність і у зручний момент здивувати вагомим ходом у відповідь. Але збігав час, а ситуація на полі не змінювалася. На 21 хв. Дембеле спершу дав себе обіграти Ді Марії і, як наслідок, не знайшов нічого кращого, ніж зачепити ногу аргентинця, коли той уже увірвався у штрафний майданчик. Мессі бездоганно виконав пенальті – 1:0. Дивно, але гол не змусив французів стрепенутися й спробувати перехопити ініціативу – чи, точніше буде сказати, аргентинці не дали їм це зробити.  Все, як відомо,  пізнається в порівнянні. На фоні англійців у матчі 1/4 фіналу техніка французів виглядала ледь не філігранною, а от у порівнянні з аргентинськими віртуозами враження від неї дещо потьмянішало. На 36 хв. блискавична чотириходівка Мессі-Альварес-Макалістер-Ді Марія – в кожному епізоді з випередженням суперників на мить – завершилася невідпорним ударом останнього. Гравець на ім’я Анхель (Ангел) став у першому таймі для французів справжнім дияволом. Закралося не дуже приємне передчуття, що за такого характеру гри її доля буде вирішена ще до закінчення першої половини. Стан нокдауну,  в якому опинилися французи, здавалося, зруйнував усі їхні награні ігрові зв’язки, одним махом перетворивши зірок світового рівня на дезорганізовану групу посередніх гравців.

В перерві подумалося: може, штаб французької збірної таки спроможеться запропонувати суперникам якусь несподіванку – адже змогла ж за аналогічного рахунку в матчі чвертьфіналу проти тієї ж Аргентини вирівняти становище збірна Нідерландів. Забігаючи наперед скажу, що так і сталося. Однак почався другий тайм – і здалося, що футболісти й не залишали поле на 15-хвилинну перерву. Перевага збірної Аргентини й далі була вражаючою (тотальною, повною, беззаперечною). Чи хоч раз колись доводилося бачити, щоб до 68 хв. футболісти збірної Франції не завдали жодного (!) удару в бік воріт суперників? Цей факт для “галльських півнів” дуже неприємний, але… в житті завжди щось трапляється вперше. І він не єдиний з розряду неприємних. Чи не вперше довелося побачити на полі такого безпорадного Мбаппе. Але ті, хто так подумав, виявилися присоромленими в останню десятихвилинку основного часу. На полі раптом почалося таке, що зовсім не диктувалося логікою матчу.  Самі аргентинці потурбувалися про те, щоб створити в ньому інтригу, двома ногами наступивши на згадані вище нідерландські граблі. На 79 хв. аргентинець Отаменді завалив у карному майданчику форварда суперників, який рвався до воріт, і Мбаппе чітко виконав пенальті. І тут французів, яких у VIP-ложі палко підтримував президент Емануель Макрон,  як мовиться, понесло. Виявилося, що і сил вони зберегли достатньо і технікою можуть потягатися з “латиносами”. Вже через хвилину Мбаппе скористався передачею Тюрама і увігнав м’яч у нижній кут воріт аргентинців. Здалося, що привид матчу з Нідерландами розпростер  свої  шати над командою Аргентини, а у французів наче виросли крила. У доданий час небезпечно бив з близької відстані Рабьо, а на останній компенсованій хвилині голкіпер французів Льоріс блискуче впорався з небезпечним ударом Мессі, котрий на якийсь час, здавалося, загубився на полі.

Теж помилкове враження. На 108 хв. екстратайму Ліонель  опинився у потрібний момент там, де потрібно, і добив м’яч за лінію воріт Льоріса після удару Л. Мартінеса. Вибух радості аргентинців на полі та їхніх численних вболівальників на трибунах трапився втретє за матч, однак знову виявився передчасним: на 118 хв. Мбаппе влучив у виставлену руку аргентинському оборонцеві і, вдруге за матч реалізувавши пенальті, оформив hat trick. Після цього ще встиг змарнувати згаданий на початку шанс Муані, й суперники перейшли до з’ясування, в кого міцніші нерви, тобто до серії 11-метрових. Удар француза Комана парирував голкіпер аргентинців Е.Мартінес, а Чуамені пробив повз ворота. Аргентинці ж не припустилися жодного промаху і хоча й не так переконливо, як це могло здатися після першого тайму, довели, що вони нині – найсильніша збірна світу. І, за великим рахунком, сумніватися в цьому не доводиться.