Це питання турбує не тільки тернопільських бютівців, а й всю політично-свідому тернопільську громадськість.

Останнім часом у партійних організаціях «Батьківщини» почалися випадки політичного рейдерства та «чисток» відданих партії людей. Зокрема, такі події відбуваються у Києві, Львові і Луганську. Не став тут винятком і Тернопіль. Нещодавно Сергій Кирик з заступником Олексієм Сандієм не поділили список депутатів і печатку з нардепом Василем Деревляним.

Як пишуть у проБЮТівському сайті ПроВсе: “Переслідуючи власні корисливі мотиви, вказані особи, за активної підтримки Партії регіонів, вчинили спробу захоплення Тернопільської міської організації партії Всеукраїнське об’єднання «Батьківщина», бажаючи перетворити організацію на власність кількох родин.  Фальшивий список кандидатів у депутати місцевих рад Київщини від «Батьківщини», поданий адміністрацією президента Януковича, затвердили члени тервиборчкому від правлячої коаліції та так званих «опозиційних» партій. До Київської облради балотуватимуться кандидати у депутати, подані нелегітимною «Батьківщиною».

Через ці неподобства, 5 жовтня, семеро київських БЮТівців оголосили про безстрокове голодування. Згодом до них приєдналися представники львівського осередку партії.

Їх вимога проста – зареєструвати “справжні”, себто підконтрольні місцевим деревляним, списки «ВО «Батьківщина». Голодувальники вимагають, аби обласні територіальні виборчі комісії скасували рішення про реєстрацію списків від, як вони кажуть, партій-клонів «Батьківщини», які складаються в Адміністрації президента.

«Міністерство юстиції видає невідомим угрупуванням свідоцтва партії «Батьківщина», а міністерство внутрішніх справ – фальшиві печатки. Від цих «партійних клонів» виборчі комісії приймають фальсифіковані списки кандидатів у депутати”, кажуть ображені БЮТівці, які не потрапили до списків.

Тернопільські бютівці поки мовчать. Воно і не дивно, одна справа керувати обласними радами, екологіями, освітами, товкти копійку в бізнесі, сидіти в м’якому кріслі депутата. Зовсім інша річ – відмовитися від запашного шматка копичинецької сардельки на сніданок. До Різдв’яного посту ще  більше місяця, а вибори на носі. А їсти хотілося і хочеться завжди.

Головне питання залишається без відповіді. Де були партійна совість цих всі деревляних, коли набирали кіриків-мещерякових-сандіїв до себе в партію, приймали від них гроші, пиячили за одним столом?