За свою історію людство вигадало чимало приказок про скромність. Найбільш відома з них, сказати б, аксіоматична –  “Скромність прикрашає людину” – вже стала об’єктом для багатьох іронічних пародій.

Є ще зовсім простенька “Хто розумніший, той і скромніший”. Є ще Бальзакова “Скромність – це совість тіла” (?). Є ще “Скромна людина ніколи не говорить про себе”. Є  “Скромність забороняє те, що не забороняє закон”.  І ще багато зразків народної та чиєїсь індивідуальної творчості, в якій підкреслюється цінність цієї безсумнівної людської чесноти.

П’ятий Президент України Петро Порошенко, безумовно, людна освічена й достатньо ерудована (хоча з приводу його української мови її войовнича хранителька Ірина Фаріон могла б зробити йому не один закид). Він, без сумніву, чув або ж читав усі ці приказки і приповідки. Але, повернувшись учора на неньку-Україні після новорічно-різдвяного закордонного турне, викинув усіх їх з голови, залишивши в ній місце лише для таких, які характеризують скромність не так піднесено-романтично. Зокрема, “Скромність прикрашає, але залишає голодним”. Або ж “Скромність прикрашає чоловіка, але справжній чоловік прикрас не носить” авторства улюбленого мною (і не лише) Ярослава Гашека. Ну, голод Петру Олексійовичу точно не загрожує за жодних умов. Як і, швидше за все, тюремні раціон і розпорядок дня – не того польоту цей птах, щоб їх скуштувати.

Те, що він справді “не того польоту”, колишній гарант дав зрозуміти категорично і безапеляційно, ледь ступивши на рідну землю. Чи то сам, чи за порадою досвідчених адвокатів він вирішив, що згадана скромність в даному випадку – зовсім недоречний і непотрібний  тягар. “Мене, п’ятого Президента України, вони не хотіли впускати..!” – радше в стилі Беніто Муссоліні, аніж професійного дипломата не раз заявляв він. Президенту Зеленському його попередник відкрито порадив перестати вживати наркотики, а в залу суду зневажливо назвав надані стороною обвинувачення “папірцями”, “макулатурою” і “туалетним папером”. Поклавши руку на серце, може ці документи й справді вартують такої характеристики, але… чи немає в цьому заслуги й самого Петра Олексійовича? Адже в період з 2014 до 2019 р. саме він правив країною і, відповідно, причетний до формування її правової системи. І якщо вона до виборів 2019 р. і зміни господаря кабінету на вул. Банковій була “чистою і непорочною”, то не могла ж в наступні два з половиною роки отак взяти – та й, даруйте, повністю “скурвитися”.  Також цікаво, який приклад подає колишній очільник держави своєму народу, й без того не переобтяженому законослухняністю й повагою до представників закону? Погане, як відомо, має властивість засвоюватися двоногими й прямо ходячими істотами значно швидше й більш, сказати б, охоче, ніж добре. Отож уже сьогодні якийсь мажорний “бичок” цілком може зробити приємний для своєї черепної коробки висновок: якщо Порошенко ні за що їх не має, то чому мені не можна?

Ось у які нетрі може завести елементарний брак скромності. Вона, вочевидь, не хоче прикрашати всіх, навіть колишніх президентів…