У Києві відбулася презентація книги «Іван Гавдида – творець нової епопеї», організована Центром Національного Відродження та ГІ «Оновлення країни».

Презентація була побудована таким чином, що разом зі спогадами про загиблого підіймалися питання суспільно-політичного життя України. Була відзначена робота уродженця Тернопільщини Івана Гавдиди на Сході України та з громадами українців за кордоном, діяльність, спрямована на виховання молодого покоління, теоретичні розробки соціальних аспектів українського націоналізму, питання об‘єднання організацій державницького спрямування і створення єдиної української церкви.

Спогадами про Івана та враженнями від збірника поділилися упорядник видання Віктор Рог, голова УВКР Михайло Ратушний, професор Києво-Могилянської Академії Вадим Наумов, лідер КУН Степан Брацюнь, друзі Івана Ольга Різниченко та Олег Матківський.

– Нинішня презентація збірника в пошану Івана Гавдиди – це погашення давнього боргу і втілення в життя даної йому обіцянки: зібрати і видати його виступи і статті, створити і показати громаді його духовний образ, – розповів Голова ОУН (б) в 2001-2010 роках Андрій Гайдамаха. – Названа укладачами книжка – «Іван Гавдида – творець нової епопеї», може, трохи амбітна, але в багатьох аспектах ця назва відображає як саму постать Іван (політика, ідеолога, організатора), так і добу, в якій йому довелося жити, творити і життя своє віддати. Це доба з багатьма чорними плямами, в яких зникли безвісті цілий ряд українців-націоналістів, а причини їхнього зникнення донині не вияснені. Може, вони й ніколи не стануть відомими. Деякі питання, що їх у своїх статтях порушив Іван Гавдида, вже відійшли у минуле, стали історією. Але є там і такі проблеми та сфери суспільно-політичного життя, які нині й завтра вийдуть на перший план нашої інтелектуальної уваги та політичної діяльності. Маю, серед інших, на увазі його праця «Соціальна революція – невід’ємна складова частина національної революції”. Ця тема сьогодні дуже актуальна і, мабуть, стане пріоритетною у політичній програмі національно-демократичних сил, якщо вони серйозно поставляться до потреб людей і реально прагнутимуть здобути і на тривалий час зберегти владу в цій державі.