Для гумору і жартів нині, певно, не найкраща днина,

Але хіба колись жили без них ми – українці й Україна?

Отож, коли лютують окупанти й кров людей невинних ллється,

Народ наш бореться, страждає й іноді…сміється

Сміється з “орків” примітивних й недолугих,

Які ведуть себе як мародери і бандюги,

Сміється з брехунів російських, що, мовляв, прибули на “навчання”

Й отримали “дипломи” гідні за усі свої старання

Вони засвідчують, що “слава русского оружия” померкла

І є водночас перепусткою достойною до пекла

А ще сміємося із “визволителів”, що вибралися “за граніцу”,

А нині вчаться вимовляти “па-ля-ни-ця”,

А ще сміємося, як у  селі якомусь співуни-ромали

Взяли – та й танк російський “приватизували”,

А ще цікаво, що Чен Ин корейський – вже не головний у світі Кім,

І що Віталій з Миколаєва цілком посперечатись може з ним,

А ще – що в рейтингу найкращих армій світу

Крім США й Китаю також Харків, Суми й Київ можемо зустріти,

А ще – що росіяни захотіли НАТО попросити

Над Чорнобаївкою… небо для них взяти і закрити,

А ще цікаво: майже увесь світ Росію нині бойкотує,

Нічого їй не продає й товари їхні не купує –

Лиш Україна заходилася завзято

Товар сусідам – “вантаж 200” поставляти,

А ще… чимало різного згадати можна нині,

Адже хіба жила колись без сміху Україна?