Ну, ось нам, браття-українці, й усміхнулась доля: карантин послаблено.

Дві молоденькі продавщиці магазину канцтоварів, куди я забрів з якогось дива, зустріли мене безпричинно приязними усмішками, які було добре видно і з-за масок – занудьгували, мабуть, за роботою. Серед іншого: можна гуляти в парках (мрія багатьох, судячи з опитувань); зробити модельну зачіску чи просто підстригтися; сидіти, простягнувши ноги, за столиком літньої тераси кафе; займатися на спортивних майданчиках; залагоджувати усілякі клопоти і просто справи з нотаріусами і адвокатами. Введено й ряд інших послаблень.

Поза тим, вийшовши сьогодні на вулицю, якоїсь разючої відмінності між тим, що було в пору “суворого” карантину, і тим, що настало, не помітив. Співвідношення тих, хто був у масках (носіння яких у громадських місцях послаблення карантину начебто не стосуються), і тих, хто обходився без них, було приблизно таким же, як і тиждень тому. Щиро кажучи, зовсім не виключаю, що багато хто з тих, кого стосувалися карантинні приписи, виконував їх не набагато сумлінніше, ніж власник елітного столичного ресторану “Велюр”, який прогримів на всю країну засіданнями свого “політичного штабу” з кулінарним гарніром. Або ж власники розташованого неподалік фітнес-клубу, обкладеного по скляному периметру повідомленнями про ремонт, проте відкритого для відвідин окремим, трохи рівнішим за інших рівних суб’єктам – з бічного входу.

І влада, і медики висловлювали побоювання, що послаблення карантинних заборон може призвести до стрибка рівня захворюваності. І стрибка саме вгору. І якщо це раптом станеться, загнати громаду (не вживатиму слова, що іноді аж проситься для характеристики нашої спільноти – “стада”) назад у суворі карантинні рамки навряд чи буде можливо. Що тоді? А біс його знає… Оце туманне “біс його знає” стосується нині багато чого, пов’язаного із коронавірусом. Послабшає його “удавка” в літні місяці, з якими в багатьох пов’язані мрії про відпочинок за межами України, чи так само жорстко стискатиме шиї? Чи буде друга хвиля пандемії а якщо буде, то коли? У жовтні? Листопаді? А, може, аж у березні? Коли винайдуть вакцину від цієї напасті: до осені, як пророкують оптимісти, чи через три-чотири роки, як передбачають особи з більш “квасним” виразом обличчя і, можливо, підвищеною секрецією шлункового соку? І чи не краще замість введення не завжди доцільних і продуманих карантинних обмежень дати можливість виробитися отому колективному (чи, як кажуть британці, “стадному” імунітету)? Але ж он кажуть, що проти підступного COVID-19 він не виробляється і той, хто перехворів ним, цілком може знову сподіватися на таку “приємність”. Навіть в тому, що протікає він в багатьох людей непомітно, тобто без симптомів, криється загроза: ти можеш приязно спілкуватися з добрими друзями і водночас бути для них джерелом великої небезпеки…

І все ж, і все ж… Натягнуту до краю тятиву лука не можна утримувати в такому стані постійно – вона може тріснути. Або ж станеться неконтрольований і небажаний постріл. Щось схоже, напевно, і з карантином: настав, можливо, час трохи послабити його – інакше люди просто почали б ігнорувати усі вимоги. Отже, це послаблення доречне і потрібне?

А біс його знає…

Ігор Дуда