Художниця, яка сама себе  створила, і яка малює Божим пензлем. Так про неї говорять фахівці та колеги. Малювати вона почала вже у свідомому віці, одинадцять років тому. Більшість з них витратила на те, щоб оволодіти художніми техніками, знайти свій стиль. Зараз її роботи вже впізнають і розкуповують, багато картин перебуває у приватних колекціях в різних країнах світу. Усе це – про молоду тернопільську художницю Олесю Гудиму.

За роки творчості Олеся Гудима мала персональні виставки і в Тернополі, і в області, була автором та учасницею різних художніх проектів. Свої неповторні картини вона виставляє для огляду в основному в онлайн режимі: на сайті та в соціальних мережах. Але нещодавно в обласному художньому музеї відкрилася її персональна виставка «Українська душа».

– Олеся Гудима знана в Тернополі та поза його межами, художниця, – зазначає Ольга Ваврик, заступник директора обласного художнього музею. – У її доробку понад тисяча картин, багато з яких зберігається у приватних галереях і колекціях в різних країнах. У виставковому залі нашого музею Олеся Гудима представила 43 свої картини, які можна віднести до різних стилів. Вона належить до тих митців, які створили себе самі. За фахом журналіст, а художник – за покликанням. Малювати Олеся почала з 2007 року, і це надзвичайно велике бажання творчості, велика працьовитість, дала змогу виробити їй свій власний, неповторний стиль, манеру. Характеризуючи Олесю не можу не зачепити той факт, що крім того, що вона митець, вона ще й дружина, мати чотирьох діток, і це надзвичайно гарний приклад того, що жінка не повинна замикатися у родині, виключно у своїй сім’ї. Крім того, що вона виконує свої функції матері і дружини, вона ще й творить. Можливо, сім’я надихає її на творчість, а можливо і творчість, відхід у світ фантазій, мрій, дає можливість їй відпочити від рутинних справ.

Для експозиції у музеї Олеся Гудима відібрала картини із різних серій, які створювалися упродовж останніх восьми років. Це «Квіти», «Українська Мадонна», «Ангели миру для України» та «Українська душа».

– Це результат роботи останніх восьми років, – розповіла Олеся Гудима. – Для експозиції спробувала зібрати якнайбільше робіт, щоб у людей склалося певне враження про мою творчість. З художньої точки зору тут представлені експресіонізм, імпресіонізм, математизм, постмодернізм, наїв-арт. Це все, що збереглося за ці останні 8 років, тому що більшість моїх робіт перебувають за межами України. Остання моя виставка в Тернополі була вісім років назад, тому хочу показати якнайбільше з того, що залишилося, оскільки за рік 30-40 картин розходиться. Не думала, що буду малювати картини в українському стилі, якщо чесно. Ще років шість тому до мене підходили художники і казали: «У тебе багато Африки, Індії, різних переживань, відчутів, які можна прослідкувати у символах різних народів, а коли в тебе буде щось українське?». Я чекала і думала: «Коли?». А потім почався Майдан, ввели війська, і це все внутрішньо на мені відобразилося настільки, що я постійно не виходжу з цієї теми. Остання серія картин – ці казкові сюжети – з’явилася після дослідження старовинних українських рушників, петриківського розпису. З усієї серії залишилась тільки одна робота, ніяк не можу їх втримати, яка й представлена в експозиції.

Творчість Олесі Гудими – це інтуїтивний живопис. Має художниця свій улюблений напрямок, техніку, а ще любить створювати «загадкові» полотна.

– Я малюю інтуїтивно, – розповідає Олеся Гудима. – Це називається інтуїтивний живопис – спочатку художник вчить досконало техніку, а потім, не вибираючи сюжету, підходить до полотна та інтуїтивно відображає свої почуття. Інтуїтивний живопис це якраз той момент, коли людина вибирає поєднання кольорів. Переглядаючи архів на сайті «Olesya Hudyma Gallery», помітила що у багатьох картинах є  поєднання темно-синього і червоного. Темно-синє – це чоловіче начало, всі чоловічі емоції художниками передаються переважно темно-синім, сірим, а жіноче – червоним. Напевне, для мене стосунки в житті дуже багато означають, що я постійно малюю ці сутички червоного і синього. Взагалі, у житті ставлю на перше місце мої стосунки, сім’ю, а далі вже йде робота, щоб потім через багато років не сказати: «Краще б я жила, а не малювала». Найбільше люблю працювати в напрямку абстракціонізм, а улюблена художня техніка – імпасто – дуже багато нашарувань різних фарб. Це коли художник «бавиться» самою густиною фарби, але для цього потрібне знання техніки, яка виробляється упродовж п’яти-шести років щоденної праці. Також завжди цікавило, як можна технічно передати зображення так, щоб воно стало загадкою. І не тільки для звичайного глядача, а щоб підійшов художник і задумався: «Як це технічно зроблено? Яким чином?».

Картини Олесі Гудими справді викликають бажання зупинитися не тільки для того, щоб роздивитися, як вони технічно створені, а й просто, щоб насолодитися самим зображенням, оскільки намальовані вони «серцем», з душею.

– До картини потрібно підходити щиро, – каже художниця. – Якщо є почуття – потрібно малювати. Якщо просто підходити логічно до творчості, як який колір вплине на людину, який сюжет в якому стилі намалювати, щоб купили, наприклад, то це буде просто обман і себе й інших. Я дуже мало спілкуюся з людьми, не допускаю до себе людей тому, що хочу щоб у мене картини виходили чутливі і людина вступала у резонанс з ними, а для цього я маю бути надчутлива. Якщо мені людина зробить якесь зауваження, то можу це тримати в собі місяць. Тому я не можу психологічно зустрічатися з людьми, які хочуть придбати мої роботи, це все виконує інша людина. Вже п’ять років я позиціоную себе як «OH Gallery» – це дві людини: я, як виконавиця та людина, яка повністю займається рекламою, тим, щоб картини стали доступні і популярні для великого загалу людей – це мій чоловік. Якщо я в собі переможу надчутливість, то стану бізнесменом, математиком, і це вже буде зовсім інша творчість.

Привітати Олесю Гудиму з відкриттям виставки прийшло багато друзів, знайомих, колег. Народний художник України Богдан Ткачик розповів, що картини Олесі Гудими побачив, ще коли не був знайомий з нею особисто, у магазині-галереї на вулиці Шептицького. І вже тоді відзначив їх особливість. А через деякий час редактор літературно-художнього журналу «Тернопіль» Богдан Мельничук попросив його поділитися враженнями щодо робіт художника номера, якою обрали Олесю Гудиму.

– Творчість – це життя, боротьба добра і зла, – говорить Богдан Ткачик. – Щоб було добро, щоб життя продовжувалося, щоб воно мало суть і зміст, для прийдешніх поколінь треба щось створити і відтворити той світ, той час коли ти жив. Тому пензель має бути у Божих руках, а ти просто повинен вміти ним користуватися. Власне, той пензель має Олеся, і мало таких художників в Україні є, що таким пензлем малюють. Будь-кого можна навчити малювати, але бути художником не навчиш. Людина або народжується художником або ні. Так от Олеся народилася художником.

Познайомитися детальніше з творчістю тернопільської художниці та насолодитися її чудовими картинами можна безпосередньо у виставковій залі художнього музею, що на вулиці Крушельницької. Виставка «Українська душа» діятиме до 18 червня.

Ольга Трач

Фото автора