Малодосліджена хвороба активно поширюється Україною. Уперше була виявлена в Тернополі. Медики не можуть визначити природу захворювання, – пише gazeta.ua.
“Відчуття такі, ніби все тіло, під шкірою, обвите одним черв’яком. Він кусає наче собака. Так сильно, що очі вилазять. Життя перетворюється на пекло. Хочеться або збожеволіти, або померти, щоб цього не відчувати”, — так описує свої відчуття 38-річна жінка з Тернопільської області, в якої діагностували хворобу Моргелонів.
За останні чотири роки діагностували 26 хворих. Єдиний центр де займаються її вивченням діє в Тернополі – дослідження проводять медики Тернопільського медуніверситету — професори Михайло Андрейчин, Володимир Бігуняк і доцент Василь Дем’яненко. Підозрюють, що насправді хворих набагато більше.
“Проблема ще в тому, що багато медиків просто не знають про цю недугу. У той же час у світі вона вже набула епідемічного поширення – на кінець минулого року було зареєстровано близько 12 тисяч випадків, переважно в південних штатах США – Каліфорнії, Техасі, Флориді”, — розповів Gazeta.ua Михайло Андрейчин.
Хворобу Моргелонів у Тернополі виявили випадково.
“Під час обходу в лікарні побачив в однієї пацієнтки на руках гнояки, — розповів Михайло Андрейчин. Жінка сказала, що це в неї глисти під шкірою. Лікарі дали зрозуміти, що в пацієнтки психічні відхилення, однак я таки запросив її в кабінет. Виявилось, що вона вже шість років хворіє – спочатку почала свербіти шкіра, потім з’явилися нагноєння, здавалося що під шкірою щось рухається”, — розповідає медик.
Лікарі не знали причину хвороби, почали детально вивчати ці випадки, коли до професора Бігуняка звернулася ще одна пацієнтка з подібними симптомами.
“Запитав у пацієнтки, чи може показати тих глистів, які її турбують. Вона вийшла з кабінету і за кілька хвилин принесла на папері темно-коричневі волоконця. Витягнула їх з гнояка. Я показував це спеціалістам нашої санепідемстанції, передав зразки в спеціалізовану кафедру паразитології в Харків. Ніхто не міг сказати, що це таке. Врешті ми взялися переглядати в інтернеті іноземні наукові роботи, і за типовими ознаками хвороби дійшли висновку, що це хвороба Моргелонів” — продовжує Михайло Андрейчин.
Тернопільські медики навчилися діагностувати хворобу. Однак визначити природу захворювання не вдається. Світова наука припускає, що причиною захворювання є генно-модифіковані організми, неконтрольовані наукові дослідження у сфері нанотехнологій або військові розробки.
“Так чи інакше, я схиляюся до думки, що збудником є певний вид грибів. Можливо, він утворився в процесі мутації, яка спричинена екологічними зрушеннями”, — зазначає професор.
Гриб-шкідник, проникаючи в тіло людини, починає розмножуватися, утворюючи під шкірою волокна. Вони розростаються, намагаючись прорватися через шкіру, хворим здається, ніби там щось рухається.
“Свербіж і біль такі нестерпні, що хворі пробують будь-якими методами позбутися їх. Один пацієнт розповідав, що припікав гнояки гарячою праскою, інший — розігрітим на вогні залізом. Запевняли, що на деякий час у цих місцях неприємні відчуття зникали. Але з’являлися в інших ділянках”.
Уражені хворобою Моргелонів переважно люди середнього віку — 30-50 років, однак вони не схожі між собою за стилем життя. Серед пацієнтів далекобійники, підприємці, технічні працівники, є лікар і медична сестра.
“Грибок поширюється слабо. З тисяч людей, які отримують його дозу, хворіють одиниці. В інших випадках захисні сили організму перемагать збудника. Чому хворіють ті люди, а не інші – наразі сказати важко”.
Для лікування використовують протигрибкові, протизапальні та дезінтоксикаційні препарати.
“Останні два пацієнти виписалися від нас здоровими. Однак, чи не повернеться до них хвороба знову – сказати важко. Більшість пацієнтів вже доведені хворобою до злиднів, і не можуть забезпечити собі лікування – воно коштує близько тисячі гривень за місяць. Одна жінка, яку ми оглядали, навіть не захотіла в лікарню лягати через безгрошів’я – поїхала на заробітки в Італію. Держава не виділяє фінансування на дослідження і лікування цієї хвороби”, — підсумував медик.
Після лікування в пацієнтів загоюються гнійники, але на шкірі залишаються білі плями або келоїдні рубці, які не сходять з часом. Тож хворим доводиться звертатися до пластичного хірурга.
Варто відзначити, що свою назву хвороба отримала за прізвищем французької родини, в членів якої вперше побачили подібні симптоми. Замітку про це опублікували ще в XVII столітті. Однак, враховуючи те, що в наступні триста років після цього подібних випадків описано не було, сучасні вчені схиляються до думки, що той випадок до хвороби, яка діагностована тепер, відношення не має.