Сьогодення з його тотальною брехнею, лицемірством, егоїзмом, зажерливістю, безкультур’ям, що межує з дикістю принаймні мені не навіває високих, пафосних тем – для їхнього висвітлення у місцевих ЗМІ є достатньо самовідданих і кваліфікованих фахівців. У мене ж практично все, що діється навколо, викликає якщо не злість, то, в кращому випадку, іронію, що межує з сарказмом.  Ну, не вмію бачити в калюжі зорі – хоч плач…

Зате можу й через десятиліття згадувати яскраві прояви людського благородства та самопожертви – і не обов’язково в калиновому чи вишиванковому обрамленні. Саме цього дня, 16 вересня 1976 р. в Єревані переповнений людьми тролейбус раптово з’їхав з дороги і  впав у водосховище. 92 пасажири опинилися на 10-метровій глибині, що ускладнювалося ще й низькою температурою води і майже нульовою видимістю – як на зло, сюди стікалися каналізаційні відходи. На щастя багатьох потерпілих, саме в той час і на тому ж місці здійснював ранкову пробіжку 11-разовий рекордсмен світу з підводного плавання Шаварш Карапетян. Не гаючи жодної миті, він кинувся у воду, розбив ногами заднє вікно тролейбуса і одного за одним витягнув 46 пасажирів із 92-х.  20 з них були врятовані медиками. Під час одного з пірнань Шаварш зрозумів, що витягнув не людину, а подушку від сидіння тролейбуса. За його словами, ота подушка пізніше часто снилася йому ночами, змушуючи шкодувати про те, що не вдалося врятувати життя ще одній людині  (точнісінько як мотив докорів сумління Оскара Шиндлера у фінальних кадрах знаменитого фільму Стівена Спілберга). Медики і рятувальники, які опісля розбирали цю ситуацію, дійшли висновку, що жодна людина на світі не змогла б зробити того, що зробив Карапетян.  І величезне щастя для врятованих людей, що доля саме його привела в ту мить на місце події…

Цей подвиг дорого обійшовся самому сміливцеві: його тіло було порізане осколками розбитого вікна, він захворів на тяжку форму пневмонії, ускладнену сепсисом. Усе це практично поставило хрест на подальшій спортивній кар’єрі талановитого атлета, хоча, перемагаючи себе, він ще зміг встановити свій останній світовий рекорд. Дивно і прикро, але факт: жоден із врятованих Шаваршом пасажирів чи будь-хто з їхніх близьких жодного разу не відвідав його в лікарні, наче підтверджуючи думку про те, що людство переважно складається з невдячних індивідів. Не отримав його вчинок і належного визнання з боку влади, хоча  група активістів виходила на найвищі інстанції з ініціативою присвоїти мужньому спортсменові і справжньому громадянинові звання Героя Радянського Союзу. Єдиною його відзнакою був орден “Знак Пошани”. А ще в безмежних просторах всесвіту є астероїд під назвою Шаварш – на честь благородного героя-рятівника.

Ігор Дуда