“Динамо” – “Шахтар” – 2:3

“Динамо”, поступившись у попередньому турі в Чернігові “Десні” (2:3), створило умови для того, щоб хоча б одна сторона в українському El clasico була зацікавлена в результаті не лише з престижної, а й із турнірної точки зору. Виходячи з останньої, друге місце і перепустка в кваліфікацію Ліги чемпіонів (для чергового “прольоту” повз неї?)  киянам ще аж ніяк не гарантована. Результат і хід гри в Чернігові показали, що найближчі суперники не схильні піддаватися магії назви “Динамо” і споминам про його колишні звершення, а радше воліють на його руїнах (чи кістках) будувати свою власну переможну історію.

Декілька думок перед матчем:

В’ячеслав Грозний, тренер: “Впевнений, що в поєдинку з “Шахтарем” ми побачимо інше “Динамо”: агресивне, наполегливе, результативне”.

Артем Франков, журналіст: “Майбутнє “класичне” цікаве не лише з точки зору “Динамо”, але й з позиції політики “Шахтаря” і того, що він обере: “мочити” свого одвічного суперника так, щоб йому зовсім погано стало, чи відправляти основних гравців у відпустку і награвати молодь”?

В’ячеслав Заховайло, футбольний менеджер: “Сім поразок за сезон – це не рівень “Динамо”. Футболісти самі себе заганяють під критику вболівальників і журналістів, а потім ображаються, що на них усі “наїжджають”… Вони повинні задуматися над своєю грою. Мені здається (дуже хочу помилятися), що “Динамо” – це банда розгодованих мажорів. “Хі-хі-ха-ха”, татуювання, дівчата…”.

Тією чи іншою мірою все сказане вище на полі довелося побачити. Динамівці (в тому числі й розцяцьковані татуюваннями)  розпочали з досить наполегливих  позиційних атак, які, однак, не принесли результату. При цьому кияни не забували про вже звичну безалаберність в обороні, яку можна було б пояснити відсутністю (з різних причин) Миколенка, Шабанова і Попова. Можна було б – якби в попередніх матчах за їхньої присутності часто не відбувалося щось подібне. “Шахтар” не те щоб виявляв надто сильне бажання “мочити” одвічного суперника, однак дав тому зрозуміти, що  байдуже ставитися до гри з ним наміру не має. Л.Каштру  ввів до складу тих, хто нині не входить до “основи”, але за збігом обставин є членами збірної України: Болбата і Коноплянку. Обидва долучилися до результативних дій у першому таймі. На 31 хв. Болбат після незграбних дій Сидорчука влучив у стійку, а Степаненку ніхто не завадив “розстріляти” ворота Бойка з кількох метрів. Киян це особливо не розізлило і не  підбадьорило – вони продовжували ніби й контролювати м’яч всередині поля, регулярно при цьому його втрачаючи. На 39 хв. Коноплянка нагадав про своє вже дещо призабуте вміння зміститися в центр і завдати удару в самісінький кут. Стрибок Бойка був марним, а пози і вираз облич О.Михайличенка і В.Євтушенка на лаві в той момент свідчили якщо не про повну безнадію, то про стан, дуже близький до неї.

У другому таймі “банда розгодованих мажорів” (згідно з В.Заховайлом) все ж спробувала переламати хід гри. Русина, котрий запам’ятався хіба що під час виконання гімну, замінив Де Пена. На 51 хв. Вербіч, який перемістився на позицію центрфорварда, добив м’яч у ворота після невдалої гри явно перехваленого останнім часом дублера П’ятова – Трубіна. На певний час на полі встановилася ігрова рівновага, яка на 67 хв. обернулася і тимчасовою рівновагою в рахунку: виведений довгим пасом дебютанта “Динамо” Сироти на ударну позицію Де Пена перекинув м’яч через Трубіна, який зовсім недоречно залишив ворота. На полі одразу ж з’явився головний конструктор атаки гірників – Тайсон. Йому знадобилося зовсім небагато часу, щоб “вбивчою” передачею розрізати оборону “Динамо” і вивести Патріка віч-на-віч з Бойком. 3:2 – і за час, що залишився, кияни не показали нічого переконливого. З чотирьох матчів з “Шахтарем” в нинішньому сезоні “Динамо” поступилося в усіх чотирьох, і в жодному випадку язик не повернеться сказати, що поразка була незаслуженою…  Знову звернуся до В.Заховайла: “”Сім поразок за сезон – це не рівень “Динамо”. А як вам вісім поразок? І це, як мовиться, ще не вечір…  

Тим часом ностальгію за колишнім “Динамо” підсилив його недавній лідер і символ – Андрій Ярмоленко. У матчі “Вест Хем” – “Челсі” українець вийшов на заміну на 78 хв. Часу, проведеного на полі, йому вистачило для цілої серії улюблених серцю ще Валерія Лобановського тактико-технічних дій а головне – для ефектного гола під завісу матчу. Ярмоленко в своєму стилі обіграв захисника “Челсі” (і збірної Німеччини) Рюдігера і точним ударом вразив кут воріт суперників – цього разу не верхній, як він зазвичай робить, а нижній. Таким чином, Ярмоленко “оформив” свій шостий гол у елітному дивізіоні Англії, обігнавши за цим показником Андрія Вороніна, який забив у складі «Ліверпуля» 5 голів в сезоні 2007/08. Більше за Ярмоленка в Англії забивали  Андрій Шевченко (9 голів, «Челсі») і Сергій Ребров (10, «Тоттенхем»).

Цей гол приніс “Вест Хему” перемогу (3:2) і  на 3 пункти віддалив “молотобійців” від небезпечної зони, за якою – широкі простори другого за силою англійського дивізіону -Championship…

На завершення – ще один епізод з футбольного життя, пов’язаний із болючими нині темами: COVID-19 і діяльністю поліції.  Перед  фінальним матчем Кубку Данії між “Ольборгом” і “Сьоннерйюском”  клубам виділили по 725 квитків з умовою дотримання вболівальниками соціального дистанціювання –  через клятий коронавірус. Але одне з фанатських угруповань “Ольборга” заходилося “качати” свої права, через що матч довелося призупинити на 30-й хвилині.

Служителі правопорядку спершу провели виховну бесіду з ультрас,  а потім досить безцеремонно витурили їх зі стадіону. Ті, хто спробував чинили опір, отримали від зразково коректних і холоднокровних датських поліцейських  кийками по спині.

Цікаво, що після затримання соціальне дистанціювання вже не дотримувалося ніким…

Ігор Дуда