“Динамо” – “Зоря”: 1:2

Вітчизняного виробника, в тому числі й футбольної продукції, треба підтримувати, отож віддав перевагу матчу “Динамо” – “Зоря”, знехтувавши поєдинками іспанської, німецької та італійської першостей і лише зрідка переключаючись на біатлонну трасу в шведському Естерсунді, де наші дівчата пробивалися в десятку кращих в естафетній гонці.

Боротьба за чемпіонство в УПЛ нині відсутня, але зусиллями “Динамо” (чи, точніше буде сказати, поступовій деградації його гри) загострилася суперечка за друге місце.  Для киян воно вже стало звичним до набридливості, а от для “Зорі”, “Десни” чи “Олександрії” є вельми бажаним результатом. І, відповідно, досить потужним стимулом.

На початку вів мову про “вітчизняного виробника”, однак не слід забувати, що тренує “Зорю” Віктор Скрипник, який за тривалий час, проведений в Бундеслізі (як гравець і як тренер) встиг, напевно, добряче “онімечитися” в своїй футбольній вірі. Передусім в тому, що стосується її квінтесенції – організованості та порядку на тренуваннях і в грі. Перед матчем нападнику “Динамо” А. Бесєдіну пригадали поєдинок першого кола у Запоріжжі, коли кияни, ведучи в рахунку 2:0, дозволили “Зорі” його зрівняти. “Вважаю – відповів Артем, – що нам просто слід надійніше діяти в захисті, а свої м’ячі ми заб’ємо”.

Легко сказати: “надійніше діяти”… Гравці “Зорі” з самого початку “по німецькому показу” так “заговорили”, що вже до 6 хвилини могли вести з перевагою в 2 м’ячі. Спершу Кабаєв після гострої контратаки влучив у поперечину, а через декілька хвилин однофамілець коуча “Динамо” Михайличенко, скориставшись розрідженістю київської оборони (це – до питання про побажання Бесєдіна “надійніше діяти в захисті”), пробив Бойка сильним ударом низом. Пропускати голи на самому початку вже стало традицією динамівців – настільки звичною, що вони продовжували безалаберно діяти в захисті, внаслідок чого непогані моменти збільшити рахунок мали Громов і Хомченовський. Після їхніх промахів спрацювало споконвічне футбольне правило, і Вербіч після верхової передачі Кендзьори головою вразив ворота “Зорі”.

Докорінно ситуацію на полі це не змінило; форварди обох команд встигали регулярно забігати у офсайди; понад усяку розумну міру розцяцькований татуюваннями Кадар заробив свою “обов’язкову” жовту картку (яка в другому таймі дуже неприємно відіб’ється на його команді). Неприємно тому, що вже на початку другої половини угорець вкотре компенсував нестачу швидкості надлишком грубості й заробив другий “гірчичник”. Захисна ланка “Динамо” і в повному складі часами нагадує добротне решето, а вже коли суперник має чисельну перевагу… Майже одразу Михайличенко вивіреною передачею з глибини вивів на ударну позицію Хомченовського, і останній скористався цим найкращим чином, фінтом пошивши в дурні Кендзьору й пробивши повз Бойка. Щиро кажучи, з оборонців “Динамо” на добре слово заслуговує хіба що молодий Попов, який старанно намагався “підчищати” огріхи своїх партнерів. Попереду ж кияни  переважно грали за принципом “як Бог дасть…”, сподіваючись головним чином на верхові передачі. Одного разу вищі сили майже допомогли: Де Пена після навісу Сидорчука влучив у поперечину. А коли на 85 хв. Кочергін розрахованим ударом дугою надіслав м’яч в ту ж таки поперечину, мені, прихильнику “Динамо” з більш як півстолітнім стажем захотілося, щоб цей матч якнайшвидше закінчився. Це почуття не повинно позбавляти об’єктивності й не дати змоги оцінити роботу, що її провів у “Зорі” В. Скрипник. За доволі короткий час його підопічні “по німецькому показу і заговорили…”. У Тараса Шевченка, щоправда, далі йде “так, що й німець не второпа…”. Однак здається, що український “німець” Віктор Скрипник таки “второпа” і добре уявляє собі завдання, що перед ним стоять, і шляхи їхнього досягнення.

У наставників “Динамо” усе це, здається, відсутнє як таке. В усіх аспектах: тренувального процесу, тактики, налаштування на гру, дисципліни, тієї ж селекції…

Ігор Дуда