Україна – Литва: 2:0

Рахунок 2:0 у зустрічі збірних України і Литви, напевно, міг би передбачити багато хто, але реально в нашому опитуванні це зробила вельми симпатична і вельми далека (за її власними словами) від футболу продавець на ринку неподалік на ім’я Євгенія. Яку я й мав сьогодні приємність з цим привітати.

Цю перемогу слід констатувати як очікувану. І – все, надто багато розводитися про тактику, вибір тренером виконавців і сюжет навряд чи варто. По-перше, цей сюжет видався дивовижно монотонним – напевно, чимось схожим на занудливий прибалтійський (чи й український) осінній дощ. По-друге, якщо раптом через 2 дні результат поєдинку (це вже буде, без сумніву, таки справжній поєдинок) з Португалією не виправдає сподівань, буде не зовсім зручно згадувати сьогоднішні компліменти нашій збірній.

Коли до сьомої хвилини тріо з “Шахтаря” – Мораєс, Марлос і Степаненко – почергово ледь не вразили ворота гостей, подумалося: може, й на краще, що не вдалося надто швидко “зім’яти” прибалтів – одразу ж пригадалася товариська гра кількаденної давнини між Німеччиною і Аргентиною. Тоді німці одразу ж розпороли захисні редути латиноамериканців наче танковим клином, швидко забили два голи, а в кінці матчу здали функціонально настільки, що, здавалося, були раді й нічиїй (2:2). Звісно, Литва – не Аргентина і очікувати від всіх отих “…іцкасів” і …авічусів” тривалого захоплення ігрової ініціативи було просто нереально. Нулі на табло, які трималися майже дві третини першого тайму, змушували підопічних Шевченка, переважну більшість яких складали гравці “Шахтаря”, терпляче довбати непіддатливу породу у вигляді повного складу збірної Литви, відтягнутого до власного штрафного майданчика. Тривала його облога не приносила результату, аж поки на 29 хв. дотепна “стінка” Малиновський-Мораєс-Малиновський не завершилася виходом хавбека “Аталанти” на ударну позицію і його чітким ударом, що “прошив” голкіпера литовців. Майже одразу ж після того Ярмоленко (який нерідко в цьому матчі грішив неточними або зовсім несподіваними для партнерів передачами) зі своєї звичної позиції струсонув ударом поперечину.

Другий тайм не привніс нічого суттєво нового в перебіг матчу: наші атакували, литовці оборонялися – вперто, іноді не гребуючи фолами. Один з них став для них згубним: заваливши Ярмоленка поблизу власного карного майданчика, захисник гостей створив просто оптимальні умови для Малиновського і його “вбивчої” лівої ноги. 2:0 – і матч перейшов у режим догравання. Щоправда, на 83 хв. виник епізод, який у цій грі мав характер явної аномалії: помилка Соболя (який, загалом, запам’ятався активною підтримкою групи атаки) призвела до виходу форварда литовців на ударну позицію, і П’ятову, який до того моменту відверто нудьгував, довелося по-справжньому рятувати свої ворота. Однак до того часу рахунок на користь України міг вже бути просто розгромним – з досить вигідних позицій промахнулися Коноплянка і Зінченко. Втім, навряд чи в глядачів з цього приводу виникли особливі нарікання – лише б таке марнотратство не перенеслося на гру з Португалією

Не мали підстав надто нарікати на долю і гості – вони трималися гідно, зберегли обличчя і поступилися з пристойним рахунком.

Не така вже й часта ситуація в футболі – можуть бути різною задоволені і переможці, і ті, які програли…

Ігор Дуда