Цей футбольний рік, під час якого футбол щосили намагався розірвати пута, що ними його обплутав COVID-19, запам’ятається багатьма неординарними подіями. Спробую виокремити ті з них, які, на мою суб’єктивну думку, є найважливішими. Як у позитивному, так і негативному аспекті.  Отже:

1. Перемоги “Шахтаря” над “Реалом” в груповому турнірі Ліги чемпіонів

Доводилося чути, що “Реал” нині вже “не той”. З цим нехай розбираються З.Зідан і його керівництво, але клуб з Мадрида все ж посів перше місце у дуже непростій групі, що є свідченням головного – безсумнівного класу. І цей суперкласний суперклуб “Шахтар” обіграв двічі. Якщо перемогу в Мадриді  (3:2)можна значною мірою пояснити недооцінкою господарями суперників, то 2:0 у Києві на неї вже не спишеш – тут, як не крути, простежується  тренерський задум Л.Каштру  і скрупульозна підготовка для його втілення.  А на полі – вже саме майже бездоганне його здійснення. Але – “Реал” все одно виграв групу, а “Шахтар” має радіти, що хоча б здобув перепустку в Лігу Європи.

2.  Перемога збірної України над збірною Іспанії в Києві

Поліпшили нам трохи іспанці настрій цієї осені, давши відчути, що наші футболісти таки на щось здатні. Нехай лише в окремо взятому матчі. І – за сприятливого розташування зір на небі. 13 жовтня підопічні А.Шевченка були сповна винагородженні за терплячість і стійкість. Після того як голкіпер Г.Бущан “потягнув” усе, що міг, він же започаткував блискавичний випад у відповідь, що завершився точним ударом Циганкова. В кінцевому підсумку іспанцям ця поразка не особливо зашкодила, а українцям перемога не дуже допомогла, але хіба це означає, що її не треба було здобувати? Тим більше – у важкій боротьбі.

3. Прихід М. Луческу на тренерський місток “Динамо”

Галасу ця подія наробила чимало. Приховану іронію ахметівських каналів “Футбол” можна зрозуміти, а от протестні акції членів фан-клубу “Динамо” – не зовсім. Не допомогло навіть покладання румунським коучем квітів до пам’ятника В.Лобановському – фанати “Динамо” продовжують ставитися до нього неприязно. Це попри те, що на тлі попередніх звершень “фізкультурників” на тренерській лаві “Динамо” М.Луческу таки вдалося вивести команду в груповий турнір Ліги чемпіонів і паралельно – дати розкритися кільком гравцям (Шапаренко, Забарний). Сама Ліга довела, що “Містер” – не чарівник: матчі трохи підупалим “Ювентусу” і “Барселоні” були програні практично без шансів, проте перешкоду в єврокубкову весну у вигляді “Ференцвароша” таки вдалося усунути.  

4. Технічна поразка збірної України від Швейцарії

Як часто буває, усе вперлося в одне очко: якби його було саме на одне більше в України або ж на одне менше у швейцарців, до неприємних для нас чиновницьких рішень на підставі висновків швейцарських же лікарів справа не дійшла б. А так – поки що є факт присудження 0:3 збірній України, що наразі опускає її з Ліги А у Лігу В Ліги націй. Є ще, правда, надія на арбітражний спортивний суд (у тій же Швейцарії). Наше футбольне керівництво обіцяє постати на ньому у всеозброєнні юридичних аргументів. Як мовиться, дасться чути…  

5. Поразка “Шахтаря” від “Інтера” в півфіналі Ліги Європи

До цього матчу “Шахтар” підійшов зі “скальпами” “Вольфсбурга” і “Базеля”. Причому і німецький, і швейцарський клуби були обіграні, що називається “вчисту”, без найменших сумнівів у перевазі “гірників”. Усе це породило настрої на кшталт “Ліга Європи може (має) бути нашою”. Як з’ясувалося – не зовсім доречні. Тактика “Інтера” вкупі з персональними “соло” його провідних виконавців не залишили каменя на камені від хистких побудов  команди Л.Каштру. 0:5 – і честолюбні наміри довелося перенести щонайменше на сезон…