Десятки підкорених пісенних фестивалів і сотні завойованих дівочих сердець. Молодий талант української естради Едуард Романюта невпинно працює над собою з раннього віку, записуючи пісні та гастролюючи. Чим зараз займається співак «Обозреватель» розпитав у нього самого.

.

– Слухай, дивна ситуація виходить: багато моїх знайомих знають про тебе, чули і навіть люблять, але інформації про тебе в мережі – мізерно мало. Як так вийшло? При тому, що я особисто пам’ятаю, коли ти брав участь у відборі «Євробачення 2011» – від журналістів не було відбою.

– Від них і зараз немає відбою (сміється). Насправді «потрапити в гугл» не є моєю метою. Я живу звичайним для артиста життям – пишу пісні, знімаю кліпи і гастролюю. Я не люблю тусовки і тому не з’являюся на них. Ну і не треба забувати, що живу в Тернополі. Хоча Київ для мене майже рідне місто, тому що з дитинства живу на два міста.

– Як тобі, до речі, підсумок конкурсу, задоволений вибором країни, та й в цілому загальними результатами?

– Звичайно, задоволений! Адже справа не в перемозі, а в участі. Справа в тому, що люди чують тебе, твою музику, то, що ти хочеш сказати.. Для мене участь у національному відборі стало безцінним досвідом.

– Чим займаєшся зараз? Де був недавно?

– Практично завершена робота над новою піснею для «Євробачення», а буквально днями відбулися зйомки нового кліпу. Влітку відпочивав на морі, правда, відпустку довелося завершити завчасно, так як мене запросили на фестиваль «Пісні моря». Але я не жалкую, тому що за ті кілька днів, що я був у Туреччині, встиг відмінно провести час.

– Якось ти обмовився, що знайомий з Роберто Лоретті, з яким тебе самого порівнювали в дитинстві. Розкажи, як ви познайомилися?

– З Робертіно Лоретті ми познайомилися на фестивалі. У мене залишилися дуже приємні враження від цієї зустрічі. Він яскравий приклад людини, яка віддає своїй справі всі свої сили, і відповідно, отримує найкращий результат.

– Слухав він твої записи, яка була його реакція?

Він слухав мене, сидячи в журі і, наскільки я знаю, йому моє виступ сподобався.

– Пригадую, ти говорив, що до запису офіційного альбому в тебе вже було записано п’ять альбомів. Коли ж ти встиг, тобі ж тільки вісімнадцять?

– Я ніколи не розумів питання: «Як ти встигав в дитинстві займатися і тим, і тим, і чимось ще?» Насправді можна все встигнути. У мене було звичайне дитинство, просто я ще брав участь у фестивалях і конкурсах, навіть встигав пограти з друзями у футбол (сміється).

– До речі, що щодо цього самого диска, робота над ним закінчена?

– Робота над новим диском на завершальній стадії.

– Ти співаєш з п’яти років – не набридло ще? Може, подаси в іншу сферу – наскільки я знаю, ти хлопець спортивний: волейбол, баскетбол?

– Це моє улюблене заняття. Я вкладаю в це душу, всі свої емоції і переживання – це моя музика. А спорт я дуже люблю, всі види спорту, і я б, звичайно, став спортсменом… якби не музика (сміється). Я взагалі вважаю, що артисти – щасливі люди. Я не знаю жодного успішного виконавця з сучасного світу музики, хто ступив би на співочу стезю по «необхідності», бо «так треба». Як правило, через життєві обставини подаються в економісти, юристи та інші, дуже важливі, але менш романтичні професії.

– Ще ти – великий любитель кіно. Тебе і самого запрошували знятися в російському серіалі, якщо не помиляюся. Чим все закінчилося? Як далі будеш іти, в кінематографі хочеш спробувати себе?

– З приводу серіалу ще ведуться переговори, мені запропонували головну роль, але зараз для мене головне – музична творчість.

– Що з останнього, відвіданого тобою, запам’яталося (не обов’язково новинки)?

– З останнього, що сподобалося і запам’яталося в кіно… Мабуть, «Зелена Миля». Сподобався і фільм, і книга.

– Ну і наостанок, які взагалі твої плани? Дитинство пройшло, тембр змінився, прийшла сильна конкуренція. Чим будеш завойовувати публіку і, головне, утримувати її?

– Ну, було б дивно, якби у мене тембр з роками не змінювався. Уявляєш, 18-річний хлопець співає голосом 10 річного дитини (сміється). Я не люблю загадувати наперед, а якщо й роблю це, то нікому не розповідаю, поки не зроблю. А публіку, мені здається, артист повинен завойовувати піснями. Опустити на очах у людей штани – це занадто просто. Набагато складніше заспівати пісню, яка запам’ятається слухачам надовго!

Ліса Павлова