Різні крайнощі нерідко досить природно співіснують між собою. Люди не те щоб зовсім не звертали уваги на них, але, занурені в клопоти щоденного і почасти дуже нервового існування, здебільшого просто криво усміхнуться і махнуть рукою –  що, мовляв, вдієш – таке наше життя. Так то воно так, але оте життя, з усім його безглуздям, усіма його недоречностями, іноді комічно-сатиричними,  створюємо ми з вами…

Дві подані світлини відокремлюють одна від одну 5 років. Вони – ілюстрація того, як з вершин влади можна прикро опуститися до об’єкта насмішок. А ще – свідчення того, як нам і далі, попри більш як чверть століття волі, можуть нав’язувати “правильних” кумирів. А ще, коли їх поставити поряд, вони можуть допомогти краще зрозуміти наш менталітет: із пафосним прикладанням однієї руки до серця – і зі скрученою другою рукою дулею в кишені.

Січень 2014 р. Верховною Радою саме прийняті так звані “диктаторські закони”. Після силового розгону учасників Євромайдану і деякого новорічно-різдвяного затишшя режим вирішив перейти в рішучий наступ. Не виключено, наштовхнули його на це повідомлення про створювані на місцях з ініціатив вірнопідданих намісників груп  “підтримки президента”. А крім цього – зовсім уже зворушливі прояви любові до нього. Так, на Старий Новий рік до тодішнього губернатора Тернопільщини В.Хоптяна завітала група школярів зі Скалата. Крім традиційного засівання і колядок, порадували пана губернатора й особливим подарунком – вишитим у 16 (!) відтінках кольорів портрет, з якого з державною мудрістю в очах і водночас по-батьківськи тепло усміхався Віктор Федорович Янукович. Подейкували, правда, що для тендітних дитячих рук така тонка робота була важкуватою, і що посильну допомогу надала одна народна умілиця, а за сумісництвом – теща одного з районних функціонерів. Розчулений очільник області не лише віддячив талановитим і свідомим діткам солодкими подарунками, а й пообіцяв побудувати для них “плаватєльний” басейн. А опісля, коли ситуація загострилася, взагалі заявив, що якщо його начальник (себто чинний тоді президент) накаже йому повішатися – він так і вчинить. На щастя, до такого українського “харакірі” справа не дійшла…

Лютий 2019 р. Умілець з Чорткова змайстрував журнальний столик з… унітаза.  На це творче звершення його, за його ж словами, надихнуло відвідування колишнього маєтку Януковича. Багато людей, які теж побували там, відзначали просто приголомшливу відсутність елементарного смаку в облаштуванні власного житла. Наш  краянин, вочевидь, вирішив довести цю ідею до абсурду й помістив в унітаз типові бандитські атрибути: пістолет, наркотики, гроші (їх у вигляді запакованої в пачки готівки, доводилося чути, дуже полюбляв “проффесор”).

Де нині знайшов пристановище дбайливо (а, може, й з щирою любов’ю?) вишитий портрет Януковича? Цілком певно можна сказати одне: від нього радо відхрестяться і виконавці, і колега-журналіст, котрий з вдячнівстю приймав подарунок і, напевно, обіцяв, що неодмінно передасть його Віктору Федоровичу… Можливо, прибережуть мистецьке полотно на той випадок, якщо раптом заочно засудженого до 13 років увязнення екс-президента вдасться якимось чином “вполювати” і запроторити в тюремну камеру – повішане на її стіну, воно, можливо, тішитиме його й навіватиме ностальгійні спогади…

Майстерно, вигадливо і, сказати б, художньо виконаний столик з унітазу залишиться символом дотепності нашого народу і його мудрості – часто, на жаль, заднім числом…

Ігор Дуда