Своєрідна версія “Дня бабака”: Євро-2020 мав відбутися минулого року, але ось ніби настало літо 2021-го, а ми знову поринаємо в хвилюючу атмосферу… Євро-2020. Точніше буде сказати не “знову”, а “нарешті”. Сьогодні – старт турніру.  COVID-19 добряче постарався, щоб зібгати, перекроїти плани всього людства,в тому числі й футбольні. Все ж, здається (тьху-тьху, щоб не наврочити) в цьому жорстокому, для багатьох смертельному протистоянні люди починають – ні, не долати, а  трохи тіснити клятий вірус – цілком можливо, наслідок чийогось нехлюйства чи злої волі. Євро-2020 – свідчення того, що “король спорту” не здався і збирається й далі владарювати.

Нинішня першість Європи (називався турнір по-різному) – уже 16-та за ліком. В кожній з них була якась “родзинка”, кожна, безумовно, залишила слід в футбольній історії Старого світу. В цьому короткому екскурсі хотів би зупинитися на деяких моментах попередніх турнірів, які мені запам’яталися найбільше. Отже…

1968. Півфінал Італія – СРСР (в фінальній частині виступали 4 команди). Основний і додатковий час – 0:0. Післяматчеві 11-метрові тоді ще не додумалися пробивати, отож переможця визначила… підкинута арбітром монетка. Після того, як з’ясувалося, на який бік вона впала, експресивні італійці почали стрибати з радості. Більше до такого способу визначення щасливчика УЄФА не вдавався…  

1976. Фінал Чехословаччина – ФРН. Чехословаки з 25-ї хвилини вигравали 2:0, але німці спершу скоротили перевагу суперника, а на 90-й хвилині (таке з ними траплялося вже не раз) зрівняли рахунок. Додатковий час завершився без голів, і команди взялися пробивати з “точки”. Вирішальний удар у збірній ЧССР завдавав Панєнка. Розбіг, замах – голкіпер Майєр стрибає в лівий кут, а чех, наче знущаючись, легеньким ударом спрямовує м’яч у ворота просто по центру. Відтоді й увійшов у футбольний словник “удар Панєнки”.  

1988. Збірній СРСР під керівництвом В.Лобановського і з великою групою гравців “Динамо” у складі московська преса перед турніром дорікала багато в чому, навіть у… відсутності життєрадісності.  Але розпочався турнір – і одна за одною виявилися “нанизаними на шампур” Нідерланди (1:0), Англія (3:1), Італія (2:0). Шкода – у фіналі ще раз “розібратися” з голландцями не вдалося – 0:2. Лобановський і його команда – віце-чемпіони Європи. Досягнення, про яке ми нині, напевно, можемо лише мріяти. Або ж яке може наснитися – у наркотичних снах…

1992. Збірна Данії, яка була допущена у фінальну частину замість дискваліфікованої Югославії (УЄФА в політику не втручається? Та як сказати…), і гравців якої тренерам довелося відкликати з відпусток по всьому світу, створила не просто сенсацію, а суперсенсацію, дійшовши до фіналу і здолавши там Німеччину (2:0). Інформація для роздумів тренерам: може, не варто влаштовувати перед турніром тривалі збори, дозувати навантаження, мудрувати з вибором складу і виведенням гравців на пік форми – достатньо розпустити їх куди завгодно, а потім – лише вчасно зібрати разом?

1996. Коли голкіпер збірної Чехії Коуба на 95-й хвилині екстра-тайму фінального матчу з Німеччиною пропустив трохи курйозний гол від Бірхофа, він, можливо, й не зрозумів одразу, що це , фініш – часу відігратися не буде. Тоді було вперше застосовано правило “золотого гола”. В подальшому від нього відмовилися – надто “інфарктна” ця норма…

2004. Російське “Из грязи – да в князи” – це про греків, які приїхали на турнір в статусі завідомих аутсайдерів. Однак нащадки спартанців не погодилися з такою оцінкою і, хоч і без особливого блиску, але вперто і наполегливо йшли до мети. У фіналі фаворитами вважалися господарі – збірна Португалії з юним (і тоді ще доволі плаксивим)  К.Роналду в складі. Однак елліни не посоромилися обіграти її (1:0). Причому, вдруге – після 2:1 у груповому турнірі.

2012. Турнір приймала разом з Польщею Україна. Перші й досі єдині наші голи (дубль Шевченка у матчі зі шведами) у фінальних частинах чемпіонатів Європи… Справжня біда із зором в угорської бригади арбітрів під керівництвом В.Кашшаї, яка не зафіксувала гол Девіча у ворота англійців. Щоправда, цей гол означав би лише рівність в рахунку, а нам конче необхідна була перемога….

Їх відтоді в нас не додалося – Євро-2016 обернулося оглушливим і принизливим провалом…

То, може, тепер вийде краще? Футбол – це завжди надія.