Якщо абстрагуватися нині від всюдисущої та всепоглинаючої теми президентських виборів, то можна було б подумати, що країна готується до запуску в небезпечну й визначальну для долі людства космічну подорож двох героїв-астронавтів (квітень, взагалі, історично “космічний” місяць).

Або ж, принаймні, до польоту  двох асів-пілотів, які готуються підняти “стелю” рекорду висоти польоту. Чи, на крайній випадок, двох видатних спортсменів-олімпійців, котрі представлятимуть країну на головному старті чотирирічного циклу.

Завтра, 5 квітня о 9 годині ці двоє повинні зустрітися в медичній лабораторії головного стадіону країни – НСК Олімпійський – щоб здати аналізи, які мають  визначити, чи вони здорові, чи не “бавився” хтось із них, даруйте за жаргонне слово, “дурью”, і чи не схильний кожен з цієї двійці до надмірного захоплення зігріваючими і звеселяючими напоями.

Ви, звісно, здогадалися, що мова йде не про космонавтів, не про льотчиків-висотників і не про видатних атлетів. Справа стосується змагання, за означенням одного із невдах президентських перегонів, Анатолія Гриценка, “мародера і темної конячки”. “Спишемо” ці зовсім не схвальні (принаймні для одного) характеристики з боку політика, який ще перебуває в стані фрустрації після хоч і прогнозованої, та все ж неприємної невдачі й зосередимося на заключному словесному герці двох лідерів, що має відбутися… От коли саме він має відбутися – я, зізнаюся, досі так і не довідався, попри бурхливий інформаційний потік на цю тему. Але – має відбутися на тому самому НСК Олімпійський, де завтра два претенденти на президентські регалії “проливатимуть кров” і даруйте, мочитимуться, щоб показати народу, що служити йому (один – уже як реальний “Слуга народу”) в наступні п’ять років цілком здатні фізично, морально і ментально.

А перед тим була гра в обзивання один одного “маріонетками”; була пропозиція з боку одного з кандидатів провести начебто виграшні для нього дебати, а з боку другого – несподівана згода із наполяганням на місці їх проведення, яке “змінити не можна”; відчайдушно-фаталістична зустрічна згода першого (“Стадіон – то стадіон”)…  Думки аналітиків і політтехнологів з приводу майбутнього словесного поєдинку звично розділилися: одні вважають, що суттєвого впливу на результат виборів він не справить; інші ж, навпаки, відводять їм чи не вирішальну роль кинутої в останню мить на шальки терезів монетки, яка радикально змінить баланс. Досить лише поперескакувати пультом на різні канали – і такого можна наслухатися… Це – демократія, до якої всі прагнемо (ну, принаймні більшість з нас); яка часто просто “збиває з пантелику”. І яка в нас ще потребує тривалого і ретельного відшліфовування…

Ігор Дуда