Однією з ознак цивілізованості держави є те, як вона турбується про своїх підданих. Ми дивувалися раніше, що американці ладні направляти цілі ескадри суден з ескадрильями літаків на них у ті точки світу, де виникла загроза для кількох, а то й для одного їхнього співвітчизника.

Є в цьому глибокий сенс: рятуючи конкретних потерпілих у природних катаклізмах чи внаслідок терористичних актів, держава дає зрозуміти, що вона за жодних умов не кине напризволяще будь-кого зі своїх громадян. Що, природно, в нормальної людини створює зворотній зв’язок: “За таку свою державу я ладен віддати… ну, нехай не життя, але багато що”.

Така політика не є привілеєм США – її віддавна сповідує, приміром, і Великобританія. До одного з таких прикладів має відношення сьогоднішня дата. 14 лютого 1989 р. тодішній релігійний лідер Ірану аятола Хомейні дав мусульманам усього світу наказ про фізичне знищення письменника Салмана Рушді, книгу якого “Сатанинські вірші” ісламські фундаменталісти сприйняли як тяжку образу ісламу. Це одразу ж призвело до розриву дипломатичних відносин між Великобританією та Іраном. Причому доволі практичний аятола не покладався виключно на релігійну свідомість своїх дуже численних і дуже екзальтованих  підданих –  спеціальний фонд пообіцяв винагородити звитяжця, який прикінчить паскудного невірного, сумою в $2 млн. До того ж, здійснити вирок і претендувати на величезну суму міг не лише мусульманин, а будь-хто. Фактично, теократична влада Ірану оголосила С. Рушді поза законом в межах всієї планети.

Чи варто було Рушді бавитися в такі ризиковані ігри (недавно й керівники України говорили, що Іран, мовляв, складна країна), то інше питання (хоча тема свободи творчості може бути предметом дуже широкої дискусії). Однак в даному випадку уряд Великобританії силами своїх спецслужб рішуче і, оскільки С. Рушді досі живий і здоровий, надійно присік бажання фанатиків і простих “заробітчан” вкоротити йому віку. За час, що минув, розмір “бонусу” за його вбивство зріс до $3,3 млн (Іран – зовсім не бідна країна, особливо на нафту. А ще на ікру). Рушді встиг перебратися до США, одружитися, розлучитися; як непоганий бізнесмен, добряче заробити на своїй скандальній славі. Знаючи, що його надійно захищає держава.

Розрив відносин зі “складною країною” заради одної людини. Багато років оберігання її від злочинних посягань. Причому оберігання ефективного. Може, це одна з причин того, чому Great Britain – одна з провідних держав світу. Яку, можливо, й побоюються, але ще більше поважають. Напевно, є за що.

Ігор Дуда