18 років тому, 11 вересня 2001 р. тероризм завдав підступного і не позбавленого похмурої символіки удару в самісіньке серце оплоту світової демократії – два захоплених екстремістами авіалайнери врізалися в дві будівлі World Trade Centre, забравши життя близько 3 тисяч людей.

Навряд чи міг передбачити американський режисер Майкл Бей, що створений ним кількома роками раніше блокбастер “Армагедон” стане пророчим. Як у фільмі з Брюсом Уіллісом, в якому астероїди з глибин космосу страхітливими вогняними снарядами падали на Нью-Йорк, так і в реальному житті несподівана атака на всесвітньо відомі будівлі спричинила  руйнування, паніку і жах. Поставало це питання тоді й перед нами, журналістами “Тернопільської газети”, яким довелося терміново змінювати майже готовий до друку номер і доповнювати його новинами, за якими тоді, затамувавши подих, стежив увесь світ. І в ті хвилини у всіх виникало запитання: хто це зробив?

За нелюдською жорстокістю скоєного, повною зневагою до чужих і своїх життів одразу ж простежувалися обриси якогось фундаменталістського ісламського формування. Тоді ще не дуже багато було чути про “Аль-Каїду”, хоча вона вже встигла скоїти декілька терактів проти військовослужбовців США на Близькому Сході та у Африці.  Після 11 вересня 2001 р. ця назва стала чимось на кшталт страховиська для християнського і взагалі всього цивілізованого світу. А тоді, в перші дні після трагічної події…

Увесь світ облетіло фото президента Дж. Буша, коли його помічник повідомляє йому про те, що сталося;

Америка починала встановлювати число й імена жертв і називати своїх героїв: пожежників, поліцейських, пасажирів ще одного загиблого літака, які спробували завадити терористам спрямувати його, ймовірно, в будівлю Капітолію;

Америка одразу ж почала обкладати червоними прапорцями людину із зовнішністю середньовічного мислителя і лікаря Авіценни – лідера “Аль-Каїди” Усаму бен Ладена. Його тривалий час вистежували в горах Афганістану й Пакистану; неправдиві повідомлення про його смерть не раз з’являлися в ЗМІ, аж поки 1 травня 2011 його таки справді не ліквідував підрозділ особливої групи швидкого розгортання США;

Америка одразу ж оперативно відреагувала і зробила значно жорсткішими правила польоту на повітряних суднах і перевірку в аеропортах – не виключено, що їхня дотеперішня надмірна м’якість  або ж нехтування ними дали терористам додатковий шанс;

По радіо й з телеекрана тоді часто лунала пісня Глорії Гейнор “I will survive” (“Я переживу”)

Америка поступово оговтувалася від страшної біди…  

3 листопада 2014 р.  На місці, де раніше стояли вежі-близнюки World Trade Centre, було відкрито  нині Вежу Свободи, яка здійнялася вгору на 541 метр, центральну будівлю в новому комплексі Центру міжнародної торгівлі – як нагадування терористам, що головної своєї мети вони не досягли. «Вони думали, що демократія – це наша слабкість. Але вони помилилися – це наша сила», – сказав один американський політик. Велична будівля Freedom Tower на місці трагедії 18-річної давнини – переконливе свідчення цього.

Ігор Дуда