Зізнаюсь щиро: дуже вже набрид

Отой коронавірус чи COVID

Ніхто не знає досі, що воно за штука

І в чиї двері візьме та й постука

Болячка ця, якщо сказати можна, справедлива

І до “клієнтів” своїх аж ніяк не вередлива:

Вражає всіх: і бідних, і багатих,

І трохи скромних, і надміру аж пихатих

Не “порішати” з нею і нічим її не підкупити –

Ну, як так в Україні можна жити?!

Здається іноді, що кара із небес з’явилась

За те, що людство зовсім берега пустилось…

Раніш вмирали старші, нині гинуть й молоді

І як зарадити отій біді? 

Як вберегтись – дистанцію тримати?

Але ж так хочеться гарненько погуляти!

З “колєгами” зустрітися й гуртом

Погомоніти і хильнути за столом,

А он свята вже на порозі: конфеті, вогні, корпоративи…

Ну, як відмовитись від цього дива?!

Носити маски? Хай їх носять… лохи,

А нам на “фейсах” їх не треба анітрохи

Обійдемось! Дасть Бог, нас пронесе!

Цікаво, які завтра цифри телевізор принесе?

Пророкували в квітні, що помруть сім (!) тисяч – це здавалось так багато,

А що ж про десять  з лишком тисяч нинішніх казати?

І це ще не кінець і не кінця початок –

Здається, людство лиш отримує тепер завдаток

За те, що голос розуму і совісті дедалі менше чути,

За те, що ми людьми перестаємо бути…