Уже доводилося згадувати, що однієї  й тієї ж  дати  календаря в різні часи, іноді досить віддалені,  траплялися події, що дивовижним чином перегукувалися між собою. Деякі з них можуть слугувати нагадуванням про те, чим обертаються надмірні самовпевненість, пихатість і зажерливість.  Слугувати нагадуванням можуть всім, але не всі роблять з цього належні висновки…

Саме цього дня, 24 березня 1933 р. Адольф Гітлер, яки й незадовго до того прийшов до абсолютної влади й заходився використовувати її таким чином, що через 12 років його країна опинилася в руїнах і поділеною на 4 окупаційні зони, проголосив Німеччину “Третім рейхом”.  “Першим рейхом”, на його думку, була Священна Римська імперія під проводом Фрідріха І Барбаросси;  “Другим рейхом” вважалася Німецька імперія, яку створив Отто Бісмарк, ну а себе колишній віденський художник  скромно бачив фюрером спадкоємця перших двох рейхів, який, згідно з його далекосяжними планами, мав проіснувати тисячу років. Як не раз велося у світовій історії – з відчутними і малоприємними наслідками передусім для сусідніх  народів. Розпочав неперевершений оратор і демагог свою політику з довгих промов про прагнення до миру, блискуче організованої та проведеної літньої Олімпіади-1936 р.; потім не дуже плавно перейшов до територіальної експансії й відкритої агресії, що обернулася страхітливими злочинами й коштувала життів і поламаних доль багатьох мільйонів. В рамках такої своєї політики він примудрився, за висловом одного зі своїх найбільш талановитих воєначальників Гейнца Гудеріана, об’єднати навколо Сталіна народи СРСР, які раніше його люто ненавиділи. А коли отримав у якості запеклого ворога ще й США з їх величезною економічною та військовою потугою, то міг сміливо стрілятися зі свого елегантного Walther PPK, або ж труїтися разом з коханою Євою Браун і улюбленою вівчаркою ще в 1943 році – майбутнє уже тоді не віщувало йому нічого доброго…

Однак він вперто чіплявся за найменшу можливість протриматися якнайдовше в цьому світі. Разом зі своїм режимом. І навіть загнаний у підземелля своєї рейхсканцелярії, продовжував виношувати фантастичні прожекти контрударів і “Wunderwaffe” – “диво-зброї”, що мала переламати хід війни.  Але над розвитком подій він вже не владарював. 24 березня 1945 р., рівно через 12 років (аж ніяк не запрограмовані фюрером тисячу) після оголошення Німеччини “Третім рейхом” розпочалася стратегічна Рейнська операція збройних сил США, Канади і Великобританії з метою форсування Рейну. Долаючи опір Вермахту, який уже тріщав по всіх швах, до кінця дня війська союзників під командуванням британського фельдмаршала Бернарда Монтгомері, уже до кінця дня захопили на березі ріки декілька плацдармів, які забезпечили просування вглиб Німеччини. 24-м березня датується і остання із “Сімнадцяти миттєвостей…”, коли полковник Ісаєв втомлено сидить на весняній травичці, а хрипкувато-таємничий голос Єфіма “Закадровича” Копеляна повідомляє, що через 45 днів війна закінчиться. І потягнуло ж сміливого розвідника назад в Берлін, який невдовзі обіцяв перетворитися на пекло… А, можливо, знав він про те, яка доля спіткала багатьох його колег, котрих за вірну службу кинули у сталінські катівні, й вирішив за краще повернутися до доброго “татечка” Мюллера, аніж у Москву? Юліан Семенов із зрозумілих причин у цю тему не заглиблювався…

Ігор Дуда