Цього тижня продовжиться череда сесій районних рад, на яких будуть обирати керівництво цих рад.

Вже після перших 5-ти сесій стає зрозуміло, що спроба окремих політичних сил затиснути вибір керівників районів в ідеологічну площину зазнала краху. На жаль, «стерильно» чистих опозиційних політичних сил в нашій області не залишилося. Дві найбільш скандальних сесії у волинських районах яскраво це продемонстрували. Комусь це може видатися смішним, але на районному рівні «політичні» кольори поняття дуже умовне.

У Кременці, розповідають, що за кандидата від Партії регіонів голосували кілька «свободівців», депутати від «Нашої України» і представник «Фронту змін». Це стверджують у БЮТі, де вважають голосування своїх 14 представників «проти» регіонала доконаним фактом. Водночас кількість голосів «за» переможця – 41 з 58 присутніх – дозволяє повірити у це припущення. У Збаражі припущень уже ніхто не робить. Ті, хто був проти того, щоб райраду очолила «комісар» від Ореста Муца, просто не прийшли на сесію. Однак єдиного опозиційного фронту не вийшло, бо в залі з’явились і взяли участь у голосуванні частина уенпістів та фронтовиків, по одному представнику «Свободи» і «Батьківщини». Розмови окремих лідерів, що в їхніх силах «тушкування» неможливе розвінчуються в реаліях окремо взятого району. В середовищі тих, хто представляє опозиційні партії на місцях «стійких опозиціонерів»  не дуже й багато. У час, коли до завершення першої каденції Януковича залишилося довгих 4 роки, не кожен хоче ризикувати теплим місцем чи спокоєм бізнесу.

Власне, цим чинником скористалася і партія влади, використавши для здобуття перемог різні аргументи, які дали в сукупності необхідний результат. Що це за аргументи? Гадаємо не потрібно пояснювати. Це арсенал, який є в руках будь-якої влади: адміністративний тиск, солодкі обіцянки нестійким, залякування і в крайньому разі – матеріальне заохочення. Ми в жодному разі нікого не звинувачаємо і не підозрюємо. Просто в даному випадку ПР виявилася єдиною політичною силою області, яка має стійкий інтерес до боротьби за районні ради, за який потрібно «відзвітувати» у столиці. Інші політичні сили, бачачи, що проти лому немає прийому відпустили віжжі і дали можливість районним елітам самовизначатися і боротися за владу. Там, де партія влади на виборах провалилася, такі шанси націонал-демократи поки що використали. Наприклад, у Чортківському, і в Бережанському районах перемогли ті, хто зумів найкраще домовитися з союзниками. Причому перемогли не теперішні лідери симпатій галичан – «Свобода» і «Батьківщина», а представники «Нашої України» та УНП, які об’єктивно вважаються партіями вчорашнього дня.

Разом з тим в усіх випадках перемогли ті, хто найбільше цього прагнув. Тому теперішній владі не варто вірити у те, що вони щось кардинальне змінили у Галичині і Волині. Це «окозамилювання» для київських «патронів». Бо протиснути на виборні посади своїх протеже не означає подолати дух території, що знаходиться по правий бік від Збруча. Вони думають, що у такий спосіб зможуть блокувати будь-які прояви протесту органів місцевого самоврядування. Однак життя показує, що депутати, яких сьогодні нахилили, спокусили чи просто попросили близькі знайомі, завтра покажуть спину сьогоднішнім спонсорам, якщо в опозиції з’явиться бодай найменший шанс змінити стан справ в країні. Це вже сталося одного разу… І цього найбільше бояться ті, хто зараз себе йменує переможцями.