Заяви про крадіжки, особливо мобільних телефонів, надходять до поліцейських найчастіше.

Люди, зазвичай, стверджують, що хтось поцупив у них мобільний пристрій. Правоохоронці витрачають час і зусилля на те, щоб з’ясувати обставини крадіжки, знайти винуватця, та доволі часто з’ясовується, що порушує закон сам «потерпілий».

За статистикою, від семи до десяти відсотків таких злочинів – «фейкові». Заявники, запевняють про вчинення крадіжки, а насправді десь гублять чи забувають свої гаджети. 

Останній задокументований випадок стався в одному з навчальних закладів Тернополя. 34-річна жителька обласного центру заявила, що у її неповнолітнього сина невідома особа в школі викрала мобільний телефон. Проте, як з’ясувалося, школяр просто забув свій гаджет у класі. Оперативники кажуть,  через трату часу на розкриття видуманих крадіжок зростає число нерозкритих. Адже замість працювати над пошуком реальних крадіїв, поліцейські витрачають зусилля на те, щоб з’ясувати, чи справді стався злочин, чи потерпілий придумав собі історію про крадіжку.

Правоохоронці нагадують, за подібні «фантазії» передбачена відповідальність. Зокрема, стаття 383 Кримінального кодексу України – завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину та стаття 384 ККУ- завідомо неправдиве показання. Порушуючи ці норми закону, можна втрапити за грати.