Хто каже і хто взагалі вигадав, що українцям не притаманна туга за Батьківщиною, що вони лише мріють дременути з неї в ближнє чи далеке зарубіжжя? А опинившись там, зовсім не палають бажанням повернутися на рідні терени…

Паскудна брехня. Досить було побачити, як ламають і розбивають двері в аеропорту “Бориспіль” ті наші краяни, які повернулися з В’єтнаму, щоб зрозуміти, чим є для них рідна земля і як щиро (й енергійно) вони прагнуть потрапити на неї…

Так, можливо, виглядав би репортаж, написаний рукою якогось не зовсім обізнаного “квасного” патріота. Однак майже ідилічна і сльозогінна картина, намальована мною на початку, вимагає суттєвої корекції. Група українців з Індокитаю була доставлена додому коштом в’єтнамського спонсора і ще в Ханої підписала добровільне зобов’язання пройти в Україні двотижневу обсервацію. Вони виявилися справжніми господарями свого слова (“Хочу – дам, хочу – заберу назад”) і по прильоті взялися кричати, що ніхто не має права їх затримувати, а потім, наче дике стадо, вибивати двері й втікати через смугу контролю. Чому (як і в багатьох інших конфліктних ситуаціях) безпомічними і неефективними виявилися поліцейські й нацгвардійці – це питання, яке заслуговує окремого дослідження. Принаймні, в одному зі своїх останніх виступив уже екс-міністр охорони здоров’я Ілля Ємець заявив, що терапевтичні методи вже не врятують ситуації, і що неможливо рятувати життя лише масками і дезінфектантами – необхідно діяти рішуче, хірургічно. Правоохоронці ж, судячи з усього, діяли у білих вельветових рукавичках на руках. А, може, оті руки в них зв’язані недолугими законами і почуттям власної незахищеності в разі якогось ускладнення?

Досить оригінально відреагував на інцидент в “Борисполі” міністр закордонних справ Дмитро Кулеба. За його словами, всі стали “свідками чергового незламного прагнення українців до свободи”. “Ми побачили, що українець готовий знехтувати всім: суспільним інтересом, процедурами заради того, щоб вирватися на волю, сісти в таксі та поїхати додому”, – додав він. Цікаво, скільки таких “волелюбних” ще чекають на свою чергу, щоб “розірвати пута неволі”?

Що даному випадку приголомшує і навіть шокує (хоча давно вже пора звикнути до цього) – то це характерна поведінка доморощеної бидлоти, меж для егоїзму якої просто не існує і яка ладна начхати (що нині особливо небезпечно) на інтереси своїх співгромадян. Ця її мила риса проявляється і в звичайних умовах, а зараз от набула загрозливих розмірів з точки зору небезпеки для суспільного здоров’я. Звично оперативно відреагували на цю дикість соцмережі: “Вони чомусь переконані, що належать до числа “обраних”, і їх біда не торкнеться. Звичайне бидло” (як бачите, я не самотній в характеристиці цього типу гуманоїдів – І.Д). “Мине загроза – і вони спокійнісінько поїдуть знову з України. Їм буде не до неї”.
Все ж не полишає думка: якщо вже бидло настільки розперезане, то чому ж ті, хто професійно мали б виконувати функції погоничів, нездатні його стримати?

Ігор Дуда

Читайте на цю тему:

За добу надійшло майже два десятки повідомлень про заробітчан, котрі не дотримуються самоізоляції

Спробуй вийти з подвір’я… вхопиш лопатою по голові”, – заробітчанин, що повернувся з Польщі, розповів про реакцію сусідів

Заробітчанка, котра щойно повернулася з Польщі, ходила крамницею без маски і брала хліб голими руками