«Ми не виступаємо проти церкви, не є відступниками чи безбожниками, продовжуємо ходити на Богослужіння, а повстали лише проти незаконних дій церковного керівництва нашої парафії й міської ради», — відразу ставлять крапки над «і» мешканці вулиці Пилипа Орлика, що на масиві «Дружба» у Тернополі.

Орлика, церкваБільш як півроку на пікетах та в судах люди намагаються не дозволити зведення багатоповерхівки (!) на церковному подвір’ї поруч із греко-католицьким храмом святих Володимира та Ольги. Будівельний конфлікт викликав розбрат між самими вірянами і посіяв певну недовіру до церковних, у певному сенсі, можливо, й благих намірів щодо господарських справ.

«Пенсіонери плакали, коли вирубували гайок»

У січні цього року частина парафіян, вікна яких виходять на розкішний гай, забила на сполох: одного дня на території церкви (а це близько гектара зеленої зони) почали вирубувати дерева. Усе робилося без відома парафіян, рішення про втручання в екосистему прийняв церковний комітет з настоятелем храму о. Романом Цюпкою.

— Вирубка відбувалася у робочий час, тож ніхто не вийшов на подвір’я, тільки безпомічні пенсіонери плакали біля вікон, адже колись вони садили той гай, — розповідають люди. — Вирізали 72 (!) дерева, серед яких рідкісні модрини, і все це для того, щоб побудувати там… багатоповерхівку. Ми ще якось зрозуміли б, якби мова йшла про споруди для церковних потреб чи проживання священиків, але ж це відверте комерційне будівництво.

Про те, що на пнях має «вирости» багатоповерхівка заввишки до 35 м, парафіяни довідалися не одразу, адже настоятель усіляко уникав зустрічей, а якось заспокоїв: мовляв, впорядкуємо територію, зріжемо старі насадження, натомість у лісгоспі вже замовили молоденькі туї й сріблясті ялини. Про багатоповерхівку навіть не обмовився, однак зовсім скоро таємне стало явним: хтось довідався, що в гаю робили геодезію ґрунтів, хтось десь почув про проект будинку, тому занепокоєні мешканці почали обурюватися й збирати підписи проти.

— Цю ділянку дали церкві у користування ще на початку 90-их, її обгородили, тож ми навіть раділи, що ніхто з ласих забудовників не влізе у гайок, а тут раптом дізнаємося про таке, — каже одна з активісток Ніна Міляновська. — Найбільше людей обурило, що священик сказав неправду. Через нашого депутата ми добилися зустрічі з отцем (інакше він не ішов на контакт) і нарешті почули з його вуст правду про будівництво, побачили проект будинку.

Взамін на добудову церкви — 35 сотих землі

На зустрічі з мешканцями вулиці Орлика отець Роман аргументував, що церква змушена була піти на такий крок, бо не має фінансових можливостей добудувати храм. Як з’ясувалося, церква виступила замовником багатоповерхівки, а згодом мала відчужити 35 сотих землі на користь будівельної компанії. Натомість щасливий забудовник, який економив мільйони на оборудці, обіцяв поштукатурити храм, збудувати дзвіницю і впорядкувати територію.

— У законі прописано, що церква не може виступати замовником комерційної будівлі, — продовжує Едуард Міляновський. — Цей гектар є у постійному користуванні церковної громади і вільно передати землю комусь не можна, хіба що після відчуження та аукціону. «Мешканці новобудови будуть нашими парафіянами», — пояснив отець, трактуючи недавно внесені зміни до статуту церковної громади про будівництво житла для… парафіян. Але це ж підміна понять…

У пошуках правди люди звернулися до правоохоронних органів — було порушено кримінальне провадження за незаконною вирубкою дерев. Подали позов до суду на міську раду (усі документи на будівництво були підписані чиновниками відповідних управлінь), написали заяву в прокуратуру, звернулися до нардепів.

— Ми «бомбили» усі установи, але отримували відписки, що «все законно», і лише після пікету під міськрадою за наше питання взялася прокуратура. Нас повідомили про очевидні порушення і порадили звертатися до суду, — розповідає пан Едуард. — Позов ми розділили на дві частини: у першій поставили під сумнів законність будівництва через те, що ні в старому, ні в нинішньому генплані міста, що діє з 2010 року, на нашому масиві не зазначено цієї перспективної забудови, натомість у документах, виданих церкві, накреслено квадратик біля церкви. Звідки він там узявся?.. У другій частині наголосили на порушенні функціонального призначення церковної землі. На жаль, ми програли: суддя Тернопільського міськрайонного суду не захотів вникати у суть справи і виніс невмотивоване рішення про відмову. Нині чекаємо на розгляд справи у Львівському апеляційному суді та ще одного позову у Тернопільському міськрайонному суді. А тим часом 15 липня Тернопільський адміністративний суд за позовом міської прокуратури визнав незаконними та скасував містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки біля церкви. Міська рада теж подала на апеляцію. Мусимо довести справу до кінця, це буде прецедентом для схожих будівельних афер.

Церковний комітет

очолює… Данило Чепіль

Навряд чи церковний комітет зважився б на таке далеко не прозоре рішення про забудову, якби його не очолював і «фахово» не консультував ще донедавна заступник головного архітектора Тернополя, а свого часу головний архітектор Данило Чепіль. Нещодавно Данила Васильовича з почестями «пішли» на пенсію з управління з питань містобудування та архітектури (хтозна, чи саме церковний скандал не дався взнаки?). Розповідають, що нині він ходить сумний та пригнічений. Зовсім відсторонився від будівельної затії й отець Роман, бо нещодавно пережив велику особисту трагедію — після недуги померла його дружина. На жаль, пристрасті довкола будівлі розбрату забрали спокій і здоров’я не однієї людини. Так, мешканці вулиці Орлика з сумом розповідають про раптову смерть ревної парафіянки, яка намагалася достукатися до блаженнійшого Святослава. Жінка зібрала понад півтисячі підписів проти будівництва і тричі відправляла до канцелярії Патріарха, та відповіді так і не дочекалася — у неї раптово стався інсульт…

— Ми добиваємося правди, і не лише стосовно будівництва біля нашої церкви, адже з’ясували, що половина новобудов у місті —незаконні, — каже пан Едуард. — Генплан міста від тернополян ретельно приховують, очевидно, у ньому хто що хоче — домальовує. Натомість на сайтах інших міст генплан у вільному доступі. Замість генплану нам підсовують проект для громадських обговорень. Так «чесно» працює нібито демократична «свободівська» влада. До того ж підставою для видачі містобудівних документів за законом є не генеральний план міста, а детальний план, а у разі його відсутності — план зонування території. Проте ні того, ні іншого у місті досі немає, це підтвердив в офіційній відповіді заступник міського голови пан Камінський. І в той же час на сайті міськради є безглуздий документ: у тимчасових умовах забудови міста 2006-го року лише змінили «шапку» і без жодних громадських обговорень отримали… план зонування Тернополя, яким керуються упродовж двох останніх років. Це вже «вищий пілотаж»! Та найбільше нас тривожить, що міське керівництво відстоює всі ці речі, а отже, бере участь у незаконних оборудках, а людей свідомо дурить…

Софія Громницька, Нова Тернопільська газета