Передвиборча боротьба на теренах нашого міста вступила у свою якісно нову фазу – фазу прямої агітації.

Ятки політичних партій змінили ятки торговців овочами і фруктами. Не будемо вдаватись у пронафталінений ефект «агітаційної» корисності подібних яток.  Нехай люди заробляють.

Вражає інше – принаймні двоє з кандидатів на мерське крісло мають нас за повних ідіотів.

Один з цих байкарів-фантастів «гарантує» роздачу по 0,10га землі кожному тернополянину. Щоправда, не уточнює, де саме ця земелька знаходиться. Маю підозру, що шефи цього кандидата домовились про концесію наділів десь на південному березі моря Лаптєвих нашого стратегічного сусіда.

Людині зі здоровим глуздом і, бодай, поверхневими знаннями математики при нескладних розрахунках стане зрозуміло, що йдеться про, щонайменше, ЧОТИРИ  площі Тернополя, і то – без доріг, проїздів, пішохідних доріжок. Не кажу про школи, магазини і тому подібне. То хто ми після цього?!

Як стало відомо, вже більше 1000 міщан подали заяви на одержання наділів.

Інший байкар – запалився Дісней-лендом. Штука добра, потрібна, особливо для дітей.  Так і записав у Програмі – «Збудую Дісней-ленд».

А тут виникає кілька запитань. Збудує сам, за свої кошти і своїми силами? То що завадило зробити це, скажімо, рік тому у розпал кризи? І люди при ділі та й інвестиція яка-не-яка. Якщо ж «збудую» силами СВОГО підприємства за кошти громади (бюджетні), чи з залученням сторонніх інвестицій – тут інша розмова. А хто гарантує, що за кошти, які походять з вищеназваних джерел будувати буде саме ЦЕ, КАНДИДАТОМ ВИЗНАЧЕНЕ, підприємство? Ще те питаннячко.

Виникає і більш глобальніше запитання. А чи все у нас так добре, що тільки «Дісней-ленду а-ля КАНДИДАТ» нам (місту і громаді) бракує? Вже чую обурливі викрики: Хоч один щось для дітей зробити хоче, а ти його брудом поливаєш.

Та нікого я нічим не поливаю. Я, лише, хочу сказати, що негоже використовувати подібні технології з залучення т.зв. «дитячого фактору» у цих брудних іграх. Спекулювання на цьому не додає, принаймні, в мої очах, дивідендів кандидату. Я також дідусь і я також хочу щоб мій онук жив весело і щасливо, щоб у нього була можливість отримати від дитинства все сповна. Але я також розумію, що поряд живуть сотні, тисячі родин для яких актуальнішим від Дісней-ленду  є питання – чим нагодувати своїх дітей, у що одягнути. Дісней-ленд у нинішньому Тернополі з усіма його проблемами та проблемами його мешканців це як жабо на тілогрійці, чи краватка-метелик на косоворотці.

До чого це я?

Ми вже мали одного байкаря, який обіцяв, що багаті поділяться з бідними. Чекайте…  Багаті можуть, хіба, змахнути зі свого столу недогризену кістку. І ту – з необережності.

Тоді чому ви вірите, що вас, ваші інтереси захищатимуть будівельні магнати, чи торгівці-рантьє. Не будьте наївними. Цього ніколи не буде. Вони йдуть у владу лише для того щоб вирішити свої особисті «шкурні» інтереси, вдовольнити свої особисті ненаситні апетити, хапнути те, що ще, якимось дивом, залишилось у громади.

То що, так і будемо вірити в казки і обирати байкарів-фантастів?

Олег Мартинюк