Сімдесятилітній ювілей відзначив цього місяця заслужений та народний художник України Богдан Ткачик.

З нагоди цієї ювілейної дати у місті відкрилося одразу дві його персональні виставки. 12 серпня – в Артгалереї «Малярство та сакральний живопис» і 13 серпня – у Тернопільському обласному художньому музеї «Сакральне малярство». Обидва вернісажі налічують 122 твори художника, більшість з яких присвячена сакральній тематиці.

– Сакральне малярство важлива і велика частина доробку Богдана Ткачика, – каже Ольга Ваврик, виконуюча обов’язки директора ТОХМ. – В нашій експозиції   представлено 51 твір – це ікони та релігійні картини, у яких автор роздумує над християнськими, моральними цінностями, над сенсом буття. Та це тільки невеличка частина з того, що створив художник. Велику частину його доробку займає монументальне малярство. Він розписав більше 20 церков, як на Тернопільщині, так і в Україні. І це шлях Богдана Ткачика до Бога, який він торує вже 70 років.

Богдан Ткачик є автором розписів не тільки у храмах, а й світських закладах: тернопільському театрі, лікарні, кафе і  ресторанах. У станковому живописі його улюбленими жанрами є натюрморт, пейзаж, історична картина. Особливе місце займають ікони і релігійні сюжети.

– Мені Господь дає сюжети, вони мені вночі сняться, я з тим живу, я про це думаю, – каже Богдан Ткачик. – Інколи намалюю картину, а потім до мене доходить, що ж я намалював. Іноді таке враження, що я з пензлем сплю. У мене вже були виставки натюрморту, пейзажів, портрету, а тепер вирішив зробити виставку сакрального малярства. Щодо ікон, то вони вимагають багато знань, мають певні канони. Ікони від душі у мене йдуть, у мене потреба є у їх створені, напишу ікону – і ніби крила виростають, хочеться жити, особливо коли в Зарваницю приїжджаємо на пленери, то там я найбільше відчуваю, що це не я малюю, що це моєю рукою хтось водить.

На відкриття виставки у музеї прийшло багато друзів і колег, рідних і знайомих, поціновувачів творчості художника. Поділилася своїми враженнями і мистецтвознавиця, головний спеціаліст відділу культури, охорони культурної спадщини департаменту культури та туризму ТОДА Наталія Собкович.

– Пана Богдана і Ганну Андріївну – його дружину, знаю дуже давно, – каже Наталія Собкович. – Мені імпонує його ювелірна, філігранна, професійна творчість. Той глибокий зміст, той прожитий, продуманий і проболений текст, документи і факти, які він вкладає у свої твори. Мені імпонує те, що він український художник, що має постійну громадянську позицію, що усе це вкладає у свої твори. У творах художника багато символів, багато значень, детальок, які одразу не побачиш. Богдан Іванович реалізується практично у всіх жанрах живопису: у станковому і монументальному. У станковому – в  натюрморті, краєвиді, сюжетній картині, іконописі. Подивіться на ті глибокі сюжети, гляньте на те, я би сказала, плакатне, витримане, продумане «Берестечко», на триптих присвячений Миколайчуку і Параджанову, на ті сирні фігурки, які підвішені над головами тих, які вже вознеслися. Мені також дуже імпонує галерея портретів Богдана Ткачика, присвячених видатним особистостям.

Серйозно займатися малюванням Богдан Ткачик розпочав з 12 років у дитячій художній студії в Самборі. Учитель, побачивши здібності хлопчика, порадив батькам віддати його у Київську республіканську середню художню школу імені Тараса Шевченка. Після школи юний художник продовжив навчання у Львівському училищі прикладного мистецтва імені Івана Труша на відділі монументального розпису. У 1973 році, коли переїхав на роботу до Тернополя, то поставив собі завдання: «Робити виставки кожні п’ять років!». Так з юного віку і не розлучається з пензлем.

– Пейзажі, натюрморти – це моє, – каже Богдан Ткачик. – Можу намалювати їх дуже швидко, а можу і довго, як піде. Іноді здається, що вже готово, але подивлюся на другий день і починаю поправляти. Коли бачу, що треба поправити, то поправляю. Час роботи залежить від формату, від задуму. Часом виношуєш картину довше, ніж малюєш. Можна намалювати за день, а рік ходиш і думаєш про неї. А потім є певна мить, приходить якесь осяяння – і все легенько пішло. У мене немає ніякого режиму, встаю зранку і малюю допізна. Єдине, що дуже люблю, то дивитися футбол, ніколи не пропускаю матчі. А в основному стараюся весь час малювати, бо коли малюю – живу.

Ближче ознайомитися з творчістю Богдана Ткачика можна завітавши на його вернісажі. Виставки в артгалереї та художньому музеї діятимуть до кінця серпня.

Фото автора