Давно відомо, що після того як якась подія відбулася, усілякі “якби”, “якщо б”, “коли б” та інші ознаки умовного способу особливого значення не мають – змінити уже нічого неможливо.

Можна, звичайно, щось аналізувати, заносити у файли, зрештою,  мотати на вус, щоб не допустити похибок у майбутньому, але у конкретному випадку це вже особливої ролі не гратиме.

І все ж… якби раптом естафета складалася не з чотирьох, а з трьох етапів – чоловічій збірній України  бути б нині у призерах. Розумію, це – не більше ніж дурне фантазування, але коли Підручний, прийнявши естафету від Цимбала десятим, завдяки ідеальній стрільбі й пристойному бігу на дистанції передав її Примі уже третім, а той, використавши на двох стрільбищах лише один запасний патрон, відправив на заключний етап Дудченка другим, подумалося, що наші хлопці мають всі шанси, як мінімум, повторити досягнення своїх подруг по команді й відчути приємний тягар медалей на грудях. Тут саме настає час для другого “якщо б” чи “якби”. Отож, якщо б раптом в чоловічій збірній побутували звичаї на кшталт армійської “дідівщини”, то, думаю, несолодко нині довелося б молодому Антону Дудченку. Саме йому, маючи майже пів хвилини переваги над четвертим місцем, належало гідно завершити гонку, захоплюючий сюжет якої так старанно створювали його старші партнери. Однак… визначення “слабка ланка” – це саме про сьогоднішній виступ Дудченка. Хоча коментатор наголошував на тому, що його зовні вайлувата манера бігу не повинна вводити в оману – він, мовляв, вміє підтримувати потрібну швидкість, але отої швидкості Антона плюс – кількох додаткових патронів виявилося достатньо лише для того, щоб випередити Італію в боротьбі за 5-те місце. Вище нас не пустили не лише безумовні фаворити  норвежці й срібні призери – шведи, а й росіяни (які через шлейф допінгових скандалів виступають на ЧС під чудернацькою  назвою “союз біатлоністів Росії” й не під прапором своєї держави) і французи. Промахів у наших біатлоністів знову менше, ніж в усіх інших, але…

Не виключено, доведеться сьогодні Антонові якщо й не носити сумки і чистити взуття старших партнерів по команді, то принаймні вислуховувати від них (і від тренерів) далеко не хвалебні слова. Хто б там що не говорив про розуміння, про солідарність. І про те, що “це – спорт”…

Чемпіонат світу. Чоловіча естафета

1. Норвегія (0+18) 1:12:27,4

2.Швеція (0+7) +33,1

3. СБР (Росія) (0+5) +50,9

4.Франція (1+11) +1:02,0

5.Україна  (0+4) +1:12,7

6.Італія (2+14) +1:35,5