Старти, що відбулися на чемпіонаті світу в словенській Поклюці в п’ятницю і в дні уїк-енду, особливих здобутків збірній України не принесли – якщо не вважати такими сьоме місце Олени Підгрушної та восьму підсумкову позицію Артема Прими в гонці переслідування.

Та оскільки вище піднятися ні Олені й Артему, ні їхнім партнеркам і партнерам не вдалося, то доводиться задовольнятися тим, що маємо.

Чи міг А.Прима в перс’юті забігти хоча б у квіткову церемонію? Сам Артем оцінив свій виступ як непоганий, хоча й визнав, що три штрафні кола, що він їх заробив на стрільбищах, для гонки переслідування таки багато.

Що стосується Підгрушної – а саме з нею пов’язувалися надії на пристойне місце у перс’юті після “чистої” стрільби на  всіх рубежах – то змагатися із дуже швидкохідними норвежкою Екхоф,  австрійкою Хаузер і француженкою Шевальє-Буше було малореально і, вочевидь, Олена виступила саме настільки, наскільки їй дозволяють її нинішні можливості. Вони, як виявилося, цілком пристойні: тернополянка, на додачу до бездоганної стрільби, була другою за швидкістю на останньому відтинку дистанції й таки випередила німкеню Херман і норвежку Ройселанд. Своїм “соколиним оком” Олена вигідно відрізнялася від Дарії Блашко та Юлії Джими, які по три рази “промазали” на вогневих рубежах. А Валентина Семеренко після цілої купи промахів на перших двох стрільбищах взагалі вибула з гонки.

Якщо додати до цього ще й 11-е місце (найвище серед українок), що його посіла Олена у спринті, то можна сказати майже в стилі радянських спортивних репортажів: капітан(ша?) команди показує гідний приклад своїм партнеркам і веде їх за собою. От ще б змогла завести на п’єдестал…