“Барселона” – “Динамо” – 2:1

Чи думав хто перед цією грою, що за її підсумком найкращим у складі уславленого каталонського клубу буде визнано голкіпера тер Штегена? Навряд. За попередніми сценаріями, німецький страж воріт мав би пронудьгувати весь матч у “рамці”. Однак реальний сюжет поєдинку вийшов дещо іншим, не таким безхмарним для Мессі та його партнерів. Ось декілька показових цитат до матчу і після нього:

Йожеф Сабо: “Чи здатна команда Луческу дати відсіч “Барселоні”? Навряд. У динамівців зараз ослаблений склад, дуже багато молодих хлопців задіяно…Кияни будуть тільки те й робити, що відбиватися. Я думаю, що “Барселона” сьогодні заб’є не один м’яч”.

Рональд Куман, тренер “Барселони”: “Ми, звичайно, в результаті, виграли, але треба визнати, що суперник створив нам більше проблем, ніж ми мали допустити. “Динамо” показало себе конкурентноздатною командою, яка впевнено почувася на полі й справді вірила, що може звести матч до нічиєї”.

“Заупокійна меса” до гри від колишнього тренера “Динамо” справдилася зі значними корективами: кияни, хоч і побудували гру від оборони, однак сказати, що вони лише відбивалися – означає применшити роль в матчі вже згаданого тер Штегена (чи Стегена?). Післяматчева оцінка Кумана, природно, точніша, і в ній знайшлося місце для того, щоб віддати данину поваги супернику, який не забажав визнавати футбольні ієрархію,  авторитетів і місце зустрічі.

Коли гравці “Барси” з самого початку взяли ворота “Динамо” в облогу, здавалося, що рахунку, схожого на того, що його отримав напередодні “Шахтар”, не уникнути. Уже на 5-й хвилині забив з пенальті Мессі, мали реальні гольові нагоди Фаті, Педрі та Грізман. Але у воротах “Динамо” вчора, можна сказати, волею коронавірусу, стояв юний Нещерет, який вкотре довів, що в чому-чому, а в обдарованих голкіперах Україна дефіциту не відчуває. Не злічити епізодів, коли  Руслан рятував команду після, здавалося, вбивчих ударів Мессі, Роберто, Дембеле. Мабуть, відчувши впевненість в надійності власного тилу, динамівці стали проводити контратакувальні вилазки, і тут уже в усій красі проявив себе колега Нещерета у протилежних воротах. На 35 хв. він якимось незбагненним чином парирував удар Буяльського головою майже впритул. А в другому таймі, коли “Динамо” остаточно зрозуміло, що з такою трохи “розхристаною” “Барселоною” цілком можна позмагатися хоча б за одне очко, німецький голкіпер виручив свою команду після трьох (!) виходів віч-на-віч з ним Циганкова і Супряги. За таке марнотратство у великому футболі прийнято карати, і на 65 хв. ще одна “зірка” “Барси Піке сповна скористався перевагою в зрості над Поповим і спрямував м’яч головою в кут воріт Нещерета. І все ж було б несправедливо, якби доля хоч трохи не винагородила динамівців за виявлені стійкість і сміливість: на 75 хв. Циганков таки пробив тер Штегена, добивши м’яч після удару Вербича.

Отже, 1:2. В порівнянні з прогнозованими багатьма 0:4 (а то й більше), цілком пристойний результат у двобої з топ-клубом світового рівня. Поразка, за яку зовсім не соромно. І яка може підбадьорити більше, ніж деяка перемога. І все ж, тим більше після наведених на початку слів Р.Кумана, в глибині вболівальницької душі тліє вогник досади: могли ж, могли здобути нічию, а то й…

Перемагати ж “Барселону” на її  Camp Nou для “Динамо” не є чимось фантастичним – згадайте осінь 1997 р., хет-трик Шевченка і підсумкові 4:0 і слова В.Лобановського опісля: “Барселони” на полі не було видно”…