Президентська виборча кампанія якось плавно перейшла у парламентську, і вулиці міст і сіл, а також узбіччя автошляхів заповнила передвиборна агітація.

До певного часу не дуже помічав її, але коли довелося їхати трасою Тернопіль-Львів, то білборди із зображеннями Петра Порошенка та закликами-обіцянками захистити європейський вибір України просто миготіли перед очима. Треба віддати належне Петру Олексійовичу: після “нищівної перемоги” на президентських виборах він оговтався майже одразу, із притаманною йому скромністю змінив назву політсили свого імені на “Європейську солідарність” і  пішов у рішучий наступ – принаймні якщо судити з кількості наглядної агітації.   Чи за цим криється щире прагнення захистити отой вибір, чи бажання заховатися за так і не відміненою, попри численні заяви про наміри, недоторканністю від кримінальних справ, що почали сипатися звідусіль на екс-гаранта – про це можна лише здогадуватися, і, як писав колись наш поетичний класик, “не вам про теє, дурням, знати” (не вирізняю себе з цієї славної когорти).

Безумовно, результати президентських перегонів вносять свої корективи. Лик Петра Олексійовича на білбордах позбувся президентської величі, як це було на “Кандидатів багато – президент один!”, зате  набув деякої усміхненої м’якості державного мужа, котрий веде довірливу розмову… з ким? Та з тим самим електоратом свідомого і патріотичного Тернопілля, яке, невдячне, так “прокатило” його 21 квітня. Але він не злопам’ятний і навіть тепер, переступивши через зрозуміле почуття образи, ладен захищати задекларований ним вибір.

А що ж майбутні виборці? Вони, як свідчать мої спостереження, ладні не лише захищати його, а й зміцнювати в міру сил. Віддавна при будівництві мурів замків для їхнього зміцнення застосовувалися яєчні жовтки, а тепер ось ця радше археологічна тема знайшла несподіване продовження. Чиясь щедра рука не пошкодувала яйця і прикрасила ним бігборд із зображенням екс-президента і вже згаданою  обіцянкою захистити європейський вибір на вул. Миру неподалік від супермаркету АТБ. Жовтуваті патьоки, що стікають донизу, тепер доповнюють натхненний заклик якоюсь абстрактною асоціацією… Чи то яйце виявилося зіпсутим, а білборд саме нагодився на шляху, чи хтось таким чином ініціював кампанію проти шкідливого холестерину, чи  це коротеньке символічне послання слід витлумачити приблизно так: “Досить з нас. Наслухалися за п’ять років. Набридло”. Розуміти можна як завгодно. Особисто я, не схвалюючи самої форми висловлення невдоволення, цілком погоджуюся з її змістом. Тим більше, що воно для Петра Олексійовича не несе такої “очевидної та явної загрози”, як яйце, запущене колись  в Івано-Франківську в могутні груди його попередника Віктора Федоровича…

Ігор Дуда