Складати думку про когось на основі зовнішності – справа не завжди надійна. Іноді можна добряче помилитися а то й обпектися.

Хто цей чоловік, зображений на фото? На перший погляд він може здатися якимось ученим мужем, зайнятим пильною пошуковою роботою. Ну, або ж якимось посадовцем. В будь-якому випадку чоловік справляє враження солідної людини, яка вміє поводити себе – принаймні настільки, щоб не потрапляти в безглузді ситуації.

Прикра помилка. Якщо ви ще не впізнали, то скористайтеся “підказкою друга”: цей добродій – Віталій Немілостивий, ще до зовсім недавнього часу – заступник міністра з питань стратегічних галузей промисловості а з сумісництвом – головний фігурант недавньої скандальної історії, що прогриміла на всю славну Україну. Посада ніби й мала спонукати людину до солідності, але Віталія Олександровича спонукала (на зовсім не тверезу голову) до іншого: затриманий патрульною поліцією, він не знайшов нічого кращого, ніж вихвалятися своєю посадою і зв’язками, тобто повів себе як перший-ліпший “бик”. А коли правоохоронці сказали йому, що їхати далі він не зможе, відповів їм саркастичною посмішкою і такою ж реплікою: “Я (Я!Я!Я!) не поїду?! Хе-хе!”. А далі ще більше – почав шарпатися з поліцейськими, змусивши їх надягти на нього кайданки, попередньо, вочевидь, тицьнувши “мордою в сніг”. А міг же столичний високопосадовець взяти приклад з деяких чиновників обласного масштабу і заявити, що пив валер’янку для зниження тиску, а потім залучити спритного адвоката і зробити з правоохоронців дурнів (хоча за реакцією в соцмережах можна було пересвідчитися, як повірила громадськість в оту “валер’янкову казку”). Так ні – “поліз у пляшку”, за що й “прославився” на всю країну і отримав малоприємний префікс “екс-” до своєї колишньої посади.

Цей приклад – не єдиний. Увесь Тернопіль був шокований історією з пораненням дробом з мисливської рушниці хлопчика біля однієї з місцевих шкіл. Здавалося б, таке міг вчинити лише закінчений дегенерат, абсолютно соціопатична особа з патологічною злістю на всіх. Поліція досить оперативно виявила можливе знаряддя злочину, в якому обгрунтовано підозрюється чоловік, котрий мешкає в будинку поблизу. За словами сусідів – доволі тиха, неконфліктна, словом, нормальна людина, яка вигулювала маленьку собачку. Щоправда, ще одна сусідка розповіла в  теленовинах, як одного раз зустріла його в спортивному костюмі й з рушницею, яку він спрямував у її бік (справді, що ще може бути найкращим доповненням до спортивного костюму, як не  рушниця?). На цьому тлі вже зовсім бадьоро сприймаються повідомлення про те, що багато колишніх пацієнтів психіатричних клінік нині розгулюють на волі, а медики й правоохоронці кивають одні на одних: “Ну, що ми можемо зробити?”.

Зло не завжди має звиродніле обличчя. Про це варто пам’ятати – як в суто теоретичному плані, так і для власного самозбереження.