Будь-яку складну тему можна зробити зрозумілішою за допомогою… коротенького анекдоту. Отже, вивела радянська вчителька навесні своїх першокласників на прогулянку в гайок. Аж тут раптом через стежку пробіг зайчик.

– Дітки,  хто це такий? – мелодійним голосом запитала вчителька.

Малі мовчать наче води в роти набрали.

– Ну як же так, дітки, я ж вам кожного дня протягом року говорила про нього, а ви не знаєте…- не вгавала вчителька.

– О, Ленін!Ленін побіг! – хором закричали дітлахи.

Цей простенький гумористичний приклад ілюструє, як шляхом регулярного і частого повторення можна вбити в голову людей потрібну ідею. Більше того – зорієнтувати їх у бажаному напрямі й змусити думати і діяти так, як потрібно тим, хто докладає до цього зусиль. Простіше кажучи, зомбувати. От тільки у реальному житті і реальних масштабах шкільним класом стає різношерстий народ, що проживає на величезній території. І наслідки масованого і розтягнутого в часі впливу на його психіку зовсім не такі безжурно веселі, як у анекдоті. Щиро кажучи, підтримка на рівні 80% імперського експансіонізму В.Путіна щодо України з боку росіян насторожує і навіть лякає – далеко не романтичний «кремлівський мрійник» цілком може опертися на неї у своїх подальших  божевільних кроках. І, що найприкріше, підтримка ця йде не лише від «пролетариев от станка», відставників СА і любих серцю ВВП рокерів – схвалення курсу Путіна висловило і з півтисячі відомих представників творчої інтелігенції, в тому числі й знаних шанованих (принаймні, досі) у нас співаків і акторів. Мова навіть не про неотесаного Михаїла Порєченкова, який переніс певну «дубуватість» багатьох своїх персонажів у реальне життя, а про, здавалося б, цілком адекватних та інтелігентних Юрія Соломіна, Олександра Михайлова, Олега Табакова, Людмилу Чурсіну, Єлєну Образцову… Ну, чим не тріумф «государевой воли», втовкмаченої в голови «низших чинов» і тих, хто стоїть на сходинках суспільній ієрархії вище і значно вище? «Мобілізаційний» вигук замоскворєцької шпани («Наших бъют!») зусиллями численних медіа-шарлатанів трансформувався у маніакальну загальнодержавну ідею захисту «русского мира» від міфічних посягань на його «русскость». Додайте до того і претензії на ексклюзивний захист «истинного православия» в усьому світі – й отримаєте зловісний тріумвірат: екс-підполковник КДБ у бездоганному костюмі й темних окулярах; вояка, екіпірований в новітні обладунки «Ратник» і «всегда «готов к защите», а також бородатий батюшка з готовим набором цитат на старослов’янській мові, кличка якого досі фігурує у архівах того ж КДБ. Потужний зомбуючий заряд – для всіх верств і прошарків суспільства, «от Москвы до самых до окраин». Він дає такий результат в плані масового соціального психозу, що дітки-персонажі анекдоту про зайчика в гаю здаються ще не найбільш затурканими.

Ігор Дуда

Мал. Георгія Ключника