Приїзд француза Жан-Поля Когута на землю своїх предків у село Охримівці, що на Збаражчині, це той випадок про який кажуть – усе вирішує випадкова зустріч, а у нашому глобалізованому суспільстві, оповитому всесвітньою павутиною, ще й допомогла одна із дуже популярних нині соціальних мереж.

Жан-Поль Когут – француз українського походження. Його прадід Михайло Когут разом з дружиною Катериною Дармограй і маленьким сином Яковом був одним із тих галицьких селян-заробітчан, які перед першою світовою війною полишали свої домівки у пошуках кращої долі. Спочатку українська родина з Охримовець потрапила на заробітки у Хорватію, а згодом – у Францію.

Нині Жан-Поль Когут живе у місті Бордо. Одружений вдруге, має двох дорослих синів і працює у міністерстві фінансів – відповідає за програмне і технічне забезпечення діяльності цієї установи. Мрію побувати у селі звідки походить його рід 60-річний Жан-Поль плекав давно однак віднайти українських родичів чоловікові вдалося лише тепер і допомогли йому у пошуках українка Анжела Чомко – колишня викладачка Дрогобицького університету іноземних мов, з якою він познайомився у Франції, та її колишній студент – Валерій Супрунюк, який нині живе у Бучачі. До речі, перекладач Валерій допомагав нам долати мовний бар’єр під час знайомства з французькими гостями. Пошуки тривали майже чотири місяці. Довелося опрацювати чимало документів у Тернопільському обласному державному архіві, збирати інформацію по крихтах. У пошуках, які тривали з початку лютого цього року, дуже допомогла також голова Охримівсьої сільської ради Ганна Михайліна Добровольська. – Цим людям та працівникам архіву, і, звісно, Господу Богу, – я дякую за можливість бути у краї моїх пращурів, – наголошує Жан-Поль.

В Охримівці нащадок Михайла Когута приїхав разом з дружиною Монікою у неділю, 10 червня. Тут іноземних гостей зустріли, як кажуть, усім селом – з хлібом-сіллю на вишитому рушнику. Поселився француз у своєї далекої родички – сестри у п’ятому коліні Євгенії Михайлівни Паралюх.

В Україні Жан-Поль та Моніка побували вперше і зізнаються, що приємно здивовані усім побаченим. Передусім вразили теплий прийом, гостинність та щирість людей, а ще красива мальовнича природа та смачна і головне – натуральна їжа. – Слів бракує, щоб висловити своє задоволення, – каже Моніка, – але особливо мене вразила простота і щирість спілкування між людьми, незважаючи на те, який у них соціальний статус. У Франції, на жаль, все по-іншому.

А ще француженка здійснила свою мрію – навчилася ліпити українські вареники. Майстер-клас показав місцевий «уряд» – голова сільської ради Ганна Добровольська та її секретар Оксана Владика.

За час свого перебування французькі гості оглянули не лише місцеві принади села Охримівці, а й побували у Збаразькому замку, Почаєві, скупалися у джерелі святої Анни, на час нашого спілкування планували побувати у Зарваниці та Бучачі, а після матчу футбольного чемпіонату Євро-2012 між збірними України та Франції, поїхати у Карпати.

– Я маю знати хто я, – каже француз, – тому досліджую генеологію свого роду по батьківській і материнській лінії. Я хочу знати більше про історію краю, де народилися мої пращури і ці знання передати своїм дітям. Для мене це дуже важливо.

На прощання Жан-Поль Когут запевнив, що наступного разу, коли він приїде в країну своїх прабатьків обов’язково розмовлятиме українською мовою, – пише “Народне слово”.