Трирічного Даниїла Прокопчука із с. Великі Млинівці Кременецького району вважають одним із тих, хто потерпів від експериментів Андрія Слюсарчука – чоловіка, якого нині звинувачують у шахрайстві.

Дитина померла у райлікарні Кременця 22 січня 2010 р. після операцій, зроблених “доктором”, стверджувала газета “Експрес”. Однак кореспондент “20 хвилин” почула у Кременці спростування цього обвинувачення.

Батько дитини пригадав, що Данилко дуже просив взяти його 6 січня до церкви, але цього не зробили. Дитині ж було трохи більше трьох років. Якби ж вони знали…

Запросив батько Данилка

Маленького Даниїла привезли до райлікарні 6 січня, перед Святвечором. Дитина впала з висоти, отримала черепно-мозкову травму, була у комі.

– Поки матінка (дружина – прим. ред.) варила їсти, Данилко виліз на тумбочку у коридорі і потягнувся за викруткою, яка лежала на вішаку, — розповідає батько хлопчика, настоятель церкви Іоанна Предтечі села Великі Млинівці Григорій Прокопчук. — Старші діти здаля бачили, як він падав. Я саме служив літургію, коли повідомили про біду.

Спочатку батьки думали, що син проткнув викруткою око. Лікарі пояснили, що викрутка лише ковзнула біля ока, але від непрямого удару об неї на скроні утворилося вдавлення.

– Мій брат відразу відвіз малого у лікарню, – каже отець. – Я ледве дослужив службу…

Коли хлопчика доправили у лікарню, її фахівці викликали з Тернополя дитячого нейрохiрурга Романа Сагайдака. Він вирішив зробити трепанацію черепа пацієнта. Перша операція, яка відбулася по обіді 6 січня, бажаного результату не дала.

— Хірург сказав: гарантії, що син житиме, він дати не може, — продовжує отець Григорій Прокопчук. — Я попросив, щоб малого перевезли до Тернополя. Але мені сказали: “Ми його не довеземо”. Тоді падав сніг із дощем, на дорозі була ожеледиця. А найменший різкий рух міг стати фатальним для Данилка.

Батько телефонував у Львів, Луцьк, Київ, шукаючи машину, пристосовану для перевезення хворих у складних умовах. Зв’язався з рятувальниками, просив вертоліт.

– Домовився за військовий, бо звичайний не міг сісти у сніг біля лікарні, – додає Григорій Прокопчук. – Та лікарі застерегли: ризиковано піднімати у повітря дитину з крововиливом у мозку, бо можуть тріснути судини… Тоді я обдзвонив усіх знайомих архієреїв, людей, які мають контакти із нардепами. Просив порадити хороших спеціалістів. Проблем з грошима не було, бо допомагали пожертвами багато людей.

Хтось сказав батькові, що є такий професор Слюсарчук. Мовляв, можете йому довіряти.

– Раніше я ніколи не чув про цього доктора, – каже отець. – У нас вдома немає телевізора. Маємо Інтернет, але медициною ми раніше не цікавилися. Дізналася, що Слюсарчук – відомий нейрохірург, професор. Я зателефонував йому. У розмові він ставив питання по суті. Я попросив доктора приїхати до Кременця, і він погодився…

Тримав скальпель не так

Андрій Слюсарчук брав участь у трьох операціях Данилка. Усі його чартерні перельоти з Києва до Львова і автопереїзди оплатили батьки. Розраховувався Григорій Прокопчук і за медикаменти. Пригадує, що деякі ліки були дуже дорогими. Наприклад, один укол для підтримання роботи нирок – у хлопчика виявилися такі проблеми – коштував понад 1000 грн. Але “преміальних”, каже священик, гість не взяв.

— Він не махав руками, не вимагав негайно готувати операцiйну, — стверджує завідувач реанiмацiї райлiкарнi Роман Костiв. — Приїхав 9 січня джипом із асистентом, показав посвідчення професора-нейрохірурга, рапорт санавіації. Як ми могли не повірити? У нас, правда, немає списку спеціалістів з нейрохірургії всеукраїнського рівня, лише обласного. Але ж Слюсарчук приїхав приватно – на запрошення батька дитини.

Лікар каже, що гість не справляв враження “не доктора”. До того ж, пан Костів до 6 січня знав про Слюсарчука лише те, що він грає у шахи, швидко рахує.

– Під час другої операції Слюсарчук, – каже Роман Костів, – розширив трепанаційне вікно, аби зробити відтік крові, що зібралася у голівці Данилка. Тоді ж припустив, що хлопчик упав, отримавши раптовий крововилив у мозок.

В операційній Роман Костів зауважив, що столичний гість тримає скальпель незвично.

Лікар показав кореспонденту, як це виглядало – наче в руці була… кельма.

— Я тоді подумав: “Теоретик, не практик”, — продовжує пан Костів. — Згодом він, наче прочитавши мої думки, запитав: “Що, не довіряєте мені?”. Правду кажуть, що у нього екстрасенсорні здібності.

На операціях 13 і 20 січня Андрій Слюсарчук очищав рану. Данилка не стало 22 січня.

– Слюсарчука й близько тоді біля Данилка не було, — нагадує батько хлопчика.

“Ми вірили йому…”

Місцеві медики робили все від них залежне для врятування дитини, вважає батько. П’ять разів із Тернополя виїжджало авто екстреної меддопомоги. Але малюк, мабуть, був приречений. Медики це бачили, і не приховували від батьків. За 16 днів Данилко не прийшов до тями, а чим довше хворий – у комі, тим менші шанси на одужання. Отець Георгій пригадує, що після однієї з операцій стан сина поліпшився. Малюк півдня сам дихав, рухав кінцівками. Далі – знову штучне дихання, набряк мозку.

— Слюсарчук старався, запевняв, що буде битися до останнього, — каже священик. — Ми вірили йому. Я не маю до нього претензій. Коли син помер, доктор зателефонував зі співчуттями. Згодом вітав із Пасхою, Різдвом…

Сумнівів не викликав столичний “професор” і в кременецьких медиків.

— Не грав Слюсарчук тут головної ролі, — каже Роман Костів. — Він не сам був в операційній! Хто б йому дав зробити явне зло? Хлопчик був вкрай важким.

Можливо, припускає він, у Тернополі Данії отримав би шанс на життя.

— Я все робив, що міг, — додає отець Георгій. — Боляче, тяжко… Данилко був дуже доброю, спокійною, милою дитиною. Але я покладаюся на волю Божу. Він знає, що робить. І я смиряюся і терплю. Якщо Слюсарчук винен – має відповідати. Брехати негоже. Але ненависті до нього я не маю…

Нагадаємо, 14 листопада правоохоронці затримали Андрія Слюсарчука. Його звинувачують за двома статтями: “підробка документів” і “шахрайство”. Якщо слідство доведе, що “професор” завдав шкоди людському здоров’ю і життю, кваліфікація статей стане жорсткішою.

Наталія ТАРНАВСЬКА, “20 хвилин”

Читайте на цю тему: