Найкраще жити біля літака, а от «Сонячний» – район втрачених надій, – пише “Номер один”.

Це тільки у старовинних казках герої ладні були жити у халабуді, тільки б із милим. Сучасне покоління мультяшних героїв віддає перевагу комфортним палацам і престижним авто або навіть літакам. Тож не дивно, що практично всі нинішні дівчата мріють жити якщо вже не у Беверлі-Хіллз, то хоча б на Листопадовій чи Руській, і щоб вікна дивились на Шевченка або Соломію. І вдягатись – у модних дизайнерів, у крайньому випадку – у бутіку, де хатні капці вартують, як чоботи у звичайному магазині взуття. Але то все мрії. Насправді, де у Тернополі жити якщо не вкрай комфортно, то хоча би зручно і дешево?

Тернопіль розділений на чотири житлових масиви

Поняття «престижний мікрорайон» передбачає щільність заселення, кількість парків і торговельних закладів, чи є дитячий садок, школа і навіть бажано вуз, транспортне сполучення і ще з десяток нюансів. Все це враховують 235 тисяч городян (за даними Головного управління статистики області), які сьогодні проживають у Тернополі.

Архітектурно-планувальна структура міста розділена на чотири житлові масиви, розповів заступник начальника містобудівного та архітектурного комплексу Тернопільської міської ради Данило Чепіль, у свою чергу, кожний розділений на мікрорайони.

Отож у центрі живе приблизно 70 тисяч чоловік і масив ділиться на суто центр та «Новий Світ». Після Другої світової війни центр, та й загалом місто, відповідно до постанови Кабінету міністрів СРСР, увійшов до переліку міст, майже повністю знищених, відтак потребувало повної відбудови. До Тернополя направили архітектора Новікова, і той з ентузіазмом повністю перепланував навіть те, що залишилось, хоча, як позитив, забрав із центра тюрму.

Відтак Тернопіль почав забудовуватись на захід, у сторону Кутківців і Пронятина. Ось так з’явилась «Дружба». Лише в останні роки XX ст. тут почали виникати багатоповерхівки, а так в основному мікрорайон забудований п’яти-, семиповерховими будинками, і мешкає на «Дружбі» 29 тисяч жителів.

Із середини 1970-х підйомні крани переїхали у протилежний бік, ближче до сходу сонця, відповідно і масив назвали «Східний». Хоча тут досить солідна частка мешканців проживає в індивідуальному секторі (приблизно 5 тисяч), а у запроектованому 6-у мікрорайоні передбачається, що оселиться 7 тисяч городян. Загалом сьогодні на «Східному» мешкає приблизно 34 тисячі городян.

Наступним будували «Сонячний», у просторіччі – «БАМ», бо насправді, яке сонце у «спальному» мікрорайоні, де живуть тисячі працівників із місцевих заводів-гігантів – комбайнового, тоді ще бавовняного комбінату, радіозаводу тощо. У 1970-1990-х роках потреба у житлі була велика, тож і будували хмарочоси один за одним. Як не дивно, але відомі назви «Канада» й «Аляска» насправді є офіційними, хоча вони і належать до мікрорайону «Сонячний». Не дивно, що сьогодні «Сонячний» лишається найбільш заселеним і тут живе понад 80 тисяч городян. А передбачається, що він ще збільшиться на 20 тисяч осіб, адже саме стільки планується розмістити тернополян у запроектованому 13-му мікрорайоні.

Зі «Східного» на «Дружбу» можна дійти за 40 хвилин?

Тернопіль – місто досить компактне. Молодь любить жартувати, що у кросівках зі «Східного» на «Дружбу» можна дійти за 40 хвилин. Відповідально запевняю: пішки – ні, хіба у транспорті, і то не громадському, а на таксі, бо у нас також з’явились так звані дорожні «корки» – атрибут і нещастя всіх сучасних міст світу.

І хоча за даними управління автотранспорту ТМР, на кожний житловий масив розроблено приблизно однакову кількість тролейбусних і автобусних маршрутів, але зважте на кількість населення на «Дружбі» і на «БАМі», й одразу стає зрозуміло, чому в автобусах на «Сонячний» рідко коли є місце, тим паче, у соціальному транспорті. До речі, щодо вартості проїзду: на «Дружбу» і «Східний» ходить більше тролейбусів (а в них проїзд дешевший на 75 коп., ніж в автобусах). Чи вони там рухаються швидше?

Водночас згадайте стан доріг і тротуарів, прибудинкових територій. Гірші, ніж на «БАМі», хіба на Гайовій чи Промисловій. Таке враження, що тут дідько щоночі жито молотить, і вдень, і вночі, взимку і влітку.

Школи, розваги, парки

Школи. Безперечно, що найбільше середніх навчальних закладів розташовано у центральній частині, тут же і два престижних вузи – медичній та технічний університети, ще два – педагогічний та економічний – розміщено на «Дружбі» (хоча окремі корпуси розкидано по всьому місту). До речі, саме наявність студентів впливає на вартість житла для найму, але про це згодом.

Щодо розваг, то якщо у центрі практично на кожному кроці побачиш якщо не бар, кав’ярню чи ресторан, то у мікрорайонах (особливо на окраїнах) кав’ярні замінюють пивні та «Вареничні» із досить невибагливим інтер’єром та більш ніж скромним асортиментом: пиво, горілка, розчинна кава, причому всі санітарно-гігієнічні зручності розташовано за кущами у сусідньому дворі. Що й казати, жителі навколишніх будинків точно не в захопленні від такого сусідства. Часом у подібних закладах наливають навіть «на список» – тобто у борг: якщо дядько пропив останню десятку, буфетниця занотовує його прізвище у спеціальний блокнот, вказавши розмір боргу. Що характерно, у цих «Шашличних»-«Вареничних» кава та пиво можуть коштувати не нижче, ніж десь у центральній «Козі» чи «Домі кави», а захмелілий чоловік не запам’ятовує, скільки «прийняв на груди», тож у зарплату тільки сахнеться, побачивши цифри. Але «пивний» борг погасить швидше, ніж за комунальні послуги.

Щодо нічних молодіжних клубів, то вони є всюди. Однак знову ж таки залежно від мікрорайону в одних вхід вартує мов півмісячна зарплата роботяги, а є зі скромними танцями майже під гармошку якогось дядька. Поєднує їх алкоголь, що продається без обмежень, незважаючи на вік і стать, прокурене повітря, коли найпотужніші витяжки вже не встигають наганяти у залу свіже повітря, й розкуті до печерного рівня тінейджери.

Щодо парків, то зелені Тернополю точно не бракує, хоча часом тут не вистачає просто лавочок і кіоску з водою чи морозивом.

У панельних будинках житло дешевше!

Сьогодні у місті не розбудовується лише центр, однак житла не вистачає, тому і ціни на нерухомість тримаються на одному рівні, зазначила директор агенції нерухомості «Абсолют» Валентина Блінова. Найдорожчі квартири – це нові, зручно спроектовані. Скажімо, оренда на «Дружбі»: 1-кімнатного помешкання (одразу варто врахувати, що тут розташовано два вузи) обійдеться від 800 до 1000-1100 грн./місяць, залежно від стану (йдеться про меблі, опалення – із централізованим квартири дешевші, індивідуальним – дорожчі), чи є бойлер. А от який поверх – для оренди великого значення не має, бо тут взагалі бракує саме 1-кімнатних», – підкреслила ріелтер.

Двокімнатні дешевші, у середньому вони коштують 1100-1500 грн./місяць, а от іноземцю хороша 2-кімнатна квартира обійдеться щонайменше у 200 доларів.

Трикімнатні нового планування коштують 2000-2500 грн., «хрущовки» ж усього півтори тисячі.

«Існує такий парадокс: помешкання більшої площі здають дешевше, бо тут дорожчі комунальні послуги. Варто пам’ятати, що, крім обумовленої вартості, квартиронаймачу доведеться окремо платити за комунальні послуги, тобто скільки протягом місяця використав електроенергії, води, тепла, стільки доведеться заплатити плюс телефон чи Інтернет (якщо є). Тому, як правило, господарі намагаються всюди встановити лічильники», – зазначила співрозмовниця.

Оренда офісних приміщень на «Дружбі» в середньому коштує 50 грн. за квадратний метр, дешевші (скажімо, на вул. Карпенка) – 35 грн./кв. метр. На вартість практично не впливає термін оренди, адже, як правило, договір оренди укладається на 11 місяців.

За новим законом, потрібно платити податок з доходу, відтак приблизно 600 грн./рік орендодавець повинен сплатити податку.

Центр. Оренда 1-кімнатної відремонтованої квартири обійдеться у 1000-1100 грн./місяць, 2-кімнатної – 1300 грн., 3-кімнатної – 2000-2300 грн. «У центрі нових будинків мало, в основному «хрущовки», тому тут важко зняти гарне помешкання», – пояснює пані Валентина.

Для іноземців у центрі 1-кімнатні здають по 200-250 доларів на місяць. І дорожче ще й тому, що вони хочуть не тільки зручну, з гарним ремонтом, але вимагають укласти договір, щоб усе було в порядку. Відповідна і ціна.

«Серед них також є різні. Одні акуратно і вчасно сплачують, а є що шумлять, галасують, не прибирають за собою. У мене був випадок, коли у пральній машинці квартири на вул. Словацького завелися жуки. Квартиронаймач закинув у бак брудний одяг і забув про нього», – зізнається директор агенції.

Офіс у центрі можна взяти в оренду з 1 кв. м по 80-100 грн., причому сам центр (неподалік «Челентано») – 35 доларів за 1 кв. метр, а вже на Руській, біля універмагу, – 100-150 грн./1 кв. метр. Якщо 1-ий поверх – можна домовитись і за 80 грн./кв. метр. Чим більше приміщення, тим дешевше, з 2-го по 4-ий поверхи – 50-70 грн/кв. метр, наприклад, у готелях «Україна», «Тернопіль».

«Східний». Вартість 1-кімнатних квартир аналогічна, як і на «Дружбі», хоча в районі вул. Дорошенка, Протасевича, на об’їзній можна винайняти 1-кімнатну навіть за 800 грн. і за 1000-1200 грн. – двокімнатну

«Малосімейки» та «хрущовки» дешевші. Елітна квартира будь-де дорога, наприклад, хороша нова 3-кімнатна може коштувати і 200 доларів», – зазначає ріелтор.

Оренда офісного приміщення обійдеться, як і на «Дружбі»: 50-80 грн./ 1 кв. метр, хоча на пр. Бандери дорожче через сполучення. Тут квадратний метр може коштувати і 20 доларів. Тим часом офіси на вул. Крушельницької, хоча це ніби центр, але не зручно добиратись, коштують дешевше. Тому приміщення в «Агробуді» взагалі можна винайняти по 40 грн. за 1 кв. метр. Аналогічно офісам на вул. Винниченка («Дружба», поблизу магазину «Берегиня»).

«Сонячний». У цьому мікрорайоні офіси на вул. Київській, 15 Квітня – 10-15 доларів за кв. метр (тобто до 80 грн. і дорожче). Хоча на вул. В. Великого, Курбаса, Морозенка 1-кімнатні квартири здають від 800 до 1000 грн., 2-кінатні – 1200 грн., 3-кінатні – 1500 грн. плюс комунальні послуги.

А от приміщення під офіс на «Алясці» найдешевші: можна знайти від 35-40 грн./кв. метр до 60-70 грн./кв. метр. У торговому центрі «Аляска» на вищих поверхах взагалі здається площа по 20 грн./кв. метр. Якщо є передоплата за півроку наперед, оренда ще дешевша.

За вартість оренди в «Подолянах» тут не йдеться, це торговий центр. Клієнти хочуть, щоб оренда була довготривала, а ви наймачі – щоб воно здавалось у належному стані, з відповідною документацією.

Стосовно вартості квартир: 1-кімнатні «хрущовки» (як правило, мають площу 30 кв. метрів) коливаються від 24 тис. до 28 тис. доларів, 2-кімнатні (площею 40-46 кв. м) – від 35 тис. у. о., 3-кімнатні – 40-42 тис. у. о. Варто зазначити, що в панельних будинках житло дешевше.

Загалом у Тернополі житло на первинному ринку коштує від 600 доларів/1 кв. м. На вторинному ринку житло у центрі, на «Дружбі» і на «Східному» на 15% дорожче, ніж на «Сонячному». Тим часом, на первинному ринку зараз у Тернополі важко знайти «сиру» квартиру з оформленими документами у хорошому мікрорайоні: тому 1-кімнатні (52 кв. м) вартують 37-45 тис. доларів; 2-кімнатні (приблизно 68 кв. м) – від 45 до 50 тис. у.о., 3-кімнатні – по 60 тис. доларів.

Їсти хочеться завжди

Наостанок – про їжу. Бо розваги, транспорт і парки – це добре, але хліб потрібен нам щодня. Однак чомусь у різних магазинах він коштує по-різному.

«Власники мають право встановлювати торговельну надбавку лише на окремі продукти в межах 20%, – підкреслив начальник управління торгівлі Тернопільської міськради Василь Хомінець, – йдеться про соціальну групу продуктів. Крім того, на ціну впливає вага, собівартість виготовлення тощо. Але кожний виробник узгоджує свою ціну з місцевою владою».

І все ж не зрозуміло, чому на «Сонячному» і хліб дорогий, і транспорт завжди переповнений?..

Жанна Попович, Номер один