Біля Мильного на Зборівщині розкопали давній могильник і десяток поселень. 250 виробів із кременю разом зі знаряддям праці та десяток нових поховань давніх слов’ян знайшов тернопільський археолог Василь Ільчишин.

.

Племена жили окремо, але ховали – разом

Ще у 2007 році неподалік села Мильне Зборівського району тернопільський дослідник натрапив на могильник Висоцької культури (датується приблизно ІХ-VІІІ ст. до н.е.).

– Тоді я знайшов одне поховання, у 2009-му натрапив на дитяче, а цьогоріч виявив ще 21-не. Усього на сьогодні вже виявлено понад 30 захоронень, – розповів працівник державного підприємства «Подільська археологія» (Тернопіль) Василь Ільчишин. – Є різні поховання, але багато вмирало дітей та молоді. Встановлено, що в ті часи середній вік людини сягав 35-40 років.

Як і нині, рідні тяжко переживали втрату малюків, відтак інколи у дитячих могилах дослідники знаходять виліплені з глини дитячі іграшки – брязкальця, фігурки пташок і черепах (щоправда, не у нашому випадку, а подібні знахідки зберігаються у фондах Львівського історичного музею). Щодо могильника на Зборівщині, антропологи встановили, що дитячий череп належав дитині віком 2-4 роки, однак причина смерті невідома. Єдине, лабораторно встановлено, що жінка віком 40-50 років померла від запалення кори головного мозку.

Є звичайні поховання, але досить часто зустрічаються і кремації (так зване трупоспалення) – тіло спалювали, а попіл висипали в горщик і закопували.

– Досить цікаве знайдене поховання пари, причому чоловік лежав зверху спиною до жінки, ніби захищаючи її. Біля їхніх голів стояли дві миски, а у ногах – орнаментований черпачок. Представникам племені Висоцької культури було притаманно жінку живою класти в могилу разом із померлим чоловіком. Швидше за все, її одурманювали, споювали чимось – отрутою чи снодійним, і закопували, – зазначив історик. – Тут також видно сліди ритуального втручання в могилу – голови і кістки грудної клітки були зміщені – за звичаєм цих племен, через декілька років після смерті людини її могилу перекопували, відтак деякі кістки було зміщено і знищено. Тут же в анатомічному порядку лишились лежати лише ноги. До речі, раніше у Петрикові під Тернополем було знайдено дуже відоме поховання: уже задубілий труп чоловіка обіймає жінка, тобто на момент поховання вона ще була жива.

Погодьтесь, від такої відданості мороз йде по шкірі.

Також у могильнику знайдено багато ритуальної мініатюрної кераміки. Зазвичай племена Висоцької культури в могилу клали як посуд, яким користувались у повсякденному житті, так і виготовлений суто для померлого. Часом це робилось поспіхом, тому в одному похованні знайшли горщики, явно виготовлені поспіхом, адже кераміку не встигли добре висушити та ще сирою поставили у піч випалювати. Відтак мисочка і горщик потріскались.

Як вже згадувалось, на могильнику знайдено різні за традицією поховання. Щодо кремації, під поховальні урни використовували досить високі горщики – сантиметрів вісімдесят. До речі, археологи знайшли один із чіткими слідами ремонту: напевне, спочатку посудину використовували у господарстві, а коли вона тріснула, заощадливий господар просвердлив у стінках дірки та скріпив грубою ниткою. Згодом горщик використали як урну для праху, цілком можливо, для самого хазяїна.

– Навколо цього могильника в радіусі приблизно семи кілометрів вздовж річки розташувалось приблизно 10 поселень. Знайдені зовсім різні види поховань (від кремації до традиційного трупопокладення) свідчать, що поруч жили різні племена, – пояснює пан Василь. – Традиційно труп клали головою на південь, до сонця. Але у Мильному таких поховань лише п’ять, всі решта – головою на північний захід.

У цій місцевості людські рештки погано зберігаються, бо ґрунти тут дуже кислотні, кістки швидко розчиняються, тому в деяких випадках кістяки доводилось змащувати клеєм, і лише тоді їх можна було дістати з землі. Усі рештки дослідник відвозить у Київ, у столичний інститут археології, для проведення антропологічного дослідження, і потім їх здають у сховище.

Жанна Попович, Номер один