Жінка з Тернопільщини, яку судили за жорстоке поводження з внуком, отримала умовний термін. Таке рішення прийняв Кременецький районний суд.

Про це Суспільному розповів прокурор окружної прокуратури Олександр Янюк.

За його словами, підставою для порушення кримінального провадження стало відео, на якому бабуся знущалася над дитиною.

Працівники Служби у справах дітей забрали їх із сім’ї та помістили в Центр соціальної реабілітації. Щоб повернути дітей, громада зібрала гроші та купила для цієї сім’ї окремий будинок. Суспільне дізнавалося, як зараз живе багатодітна родина.

Сім’я мешкає в будинку на околиці села Горинка Кременецької громади. Тетяна Богданевич сама виховує чотирьох дітей. Наймолодшій Насті ще немає двох років. Старші відвідують школу. Двічі на місяць до родини навідується психолог та соціальний педагог.

Діти майже три місяці були без матері, тому зараз їм потрібна психологічна підтримка, говорить психологиня Оксана Тимець.

У лютому цього року в Тетяни Богданевич забрали дітей і передали до Тернопільського центру соціальної реабілітації, розповіла начальниця служби у справах дітей Кременецької міської ради Галина Мельник. За її словами, до них потрапило відео, на якому бабуся знущалася над малолітнім онуком.

“З’ясувалося, що це відео знімала найстарша дівчинка з цієї сім’ї ще в 2022-му році. І весь цей час мама знала, що таке відбувається, що бабуся вчиняє насильство і що це були непоодинокі факти, але боялася, терпіла. Ми повідомили поліцію. Наступного дня, одразу після отримання цього відео, виїхали в село Горинка, негайне забрали дітей, як це передбачено законодавством у випадку, коли їм загрожує небезпека”, — зазначила Галина Мельник.

На запитання, чому нікому не казала про те, що її мати кривдить онуків, Тетяна відповіла:

“Злякала мене, що дітей заберуть, якщо комусь щось розкажу. І так воно й сталося”.

За фактом знущання над дитиною правоохоронні органи відкрили кримінальне провадження та передали справу до суду, сказав прокурор Кременецької окружної прокуратури Олександр Янюк:

“Під час спілкування з матір’ю в сім’ї Богданевич встановили, що у вересні 2022 року її дитині бабуся нанесла тілесні ушкодження. Мати пред’явила відео соціальним працівникам. В подальшому це відео долучили до матеріалів кримінального провадження. На відео чітко видно, як бабуся наносила своєму внукові удари кропивою по обличчю. Після того вона, щоб дитина не кричала, взяла палку і поклала їй в рот. Тривалий час тиснула ротову порожнину палкою”.

Після цього зареєстрували кримінальне провадження. Орган досудового розслідування спільно з прокуратурою провів досудове розслідування. Зокрема, під час досудового розслідування за всіма європейськими стандартами допитали неповнолітніх дітей.

“Провели експертні дослідження в Хмельницькому НДКЦ. На підставі висновку експертиз встановили, що дитині дійсно завдали тяжку фізичну і моральну шкоду. Бабусі повідомили про підозру і в липні 2024 року скерували справу до суду”, — сказав прокурор.

Вироком Кременецького районного суду Богданевич Надію визнали винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 127 ККУ, це катування. Призначили покарання у вигляді позбавлення волі і звільнення від покарання на підставі статті 75 ККУ у зв’язку з іспитовим строком.

“Суд застосував іспитовий строк у зв’язку з тим, що впродовж травня вона лікувалася в Кременецькій опорній лікарні з діагнозом інсульт. Якщо жінка протягом випробувального терміну порушить умови, в тому числі, вчинить насильство щодо членів своєї сім’ї, це буде підставою для реального відбуття її покарання”, — зазначив Олександр Янюк.

 

На запитання, чи навідувалася до онуків після вироку суду, Надія Богданевич відповіла:

“Я не ходжу, бо я після інсульту, то для мене далеко. А вони до мене приходять. Були от в неділю, в суботу були”.

Суд також зобов’язав жінку пройти тримісячну програму для кривдників, які вчинили насильство, розповів Олександр Янюк.

В ухвалі суду йдеться, що причиною побиття хлопця було те, що він не хотів вчити молитву.

“Я його не заставляла молитву. Ні, ні. Нікого я не примушувала і не заставляла”, — сказала бабуся.

Надія Богданевич розповіла, чому так вчинила з онуком:

“Така помилка в мене вийшла. Він не слухав мене, я погарячкувала, ну і так сталося. Він ліз на дерево. Я йому раз сказала, він не почув. Я вийшла, бо робота ж є, треба щось робити. Пішла, він знов на тому дереві сидить. Кажу, Максим, злізь з дерева, бо впадеш і проблеми будуть. Хто буде винуватий? Баба буде винувата. І він не зліз. І я ото загнала до хати, взяла кропиву і кропивою його. Він дуже кричав, а мене злість напала, що він так кричить. Тай я всунула палку в рот і подержала, щоб він не кричав так. Я їх навіть пальцем… І на Богдану ні, і Вовку ні, і Настю ні, а от Максим вредний”.

Як такі покарання впливають на психіку дитини, розповіла тернопільська психологиня Мар’яна Гевко:

“Будь-яке насилля провокує страх, гальмує розвиток. Всі ресурси дитини йдуть на виживання, а не на розвиток. Вона не може повноцінно пізнавати світ, досліджувати його, бо будуть відчуватися загрози. Дитина не знає, що буде за наступним її кроком. Тому будь-яке насилля є неприпустимим. Порушується вплив на формування особистості, на її здатність довіряти людям, встановлювати контакти, будувати стосунки, пізнавати цей світ”.

Директор школи Олег Олексюк розповів, про те, що у родині Богданевич над дітьми вчиняли насильство, педагоги не знали. Діти завжди були доглянуті, ніщо у їхній поведінці не насторожувало вчителів:

“Хоч ця мама до того, як оприлюднили відео, ходила і розказувала, що їй тяжко жити, що в неї є якісь проблеми. Але вона нікому не розказувала про них. Не один раз зверталася і до сільського старости, і до міського голови. В нас у селі є хата, де власниця померла. Ця хата перейшла в міську раду, оскільки немає спадкоємців. Обійстя буквально через дорогу біля школи, там можна було б жити.

Вона ходила, щоб їй дали в оренду або як квартиру. Ну, говорили, що вона не приватизована, вона не на балансі, там ще нема документів. Словом, робили все так, щоб цієї хати не дати. Ми побачили, що з цією хатою нічого не вийде і почали шукати інше житло. Наша вчителька відкрила рахунок. Ми зібрали кошти, знайшли хату, привели її до належного стану, тому що тривалий час там ніхто не жив. І, відповідно, купили цю оселю”.

У будинку, який для її сім’ї придбали односельці, живуть уже дев’ятий місяць, розповіла Тетяна Богданевич. За цей час звикли до нового житла, зараз потроху облаштовують побут. Та грошей на все не вистачає, говорить жінка:

“Нам необхідний пліт, бо тут у нас дорога. А в мене четверо діток і це дуже небезпечно”.

Чи допомагають багатодітній родині, кореспонденти Суспільного запитали в старости села Василя Бойка:

“Як староста села, я таких можливостей не маю, але помагав їм кілька разів продуктовими наборами. Сім’я моя допомагала. З частини меблів щось їм завозили, з продуктів. Оскільки в них були проблеми, підготували документи на сітку для плоту. Зараз вони на стадії проплати”.

Після повернення з реабілітаційного центру, де перебували понад два місяці, діти поступово повертаються до звичного життя, говорить шкільна психологиня Оксана Тимець:

“Вони вже частково стараються забувати те, що з ними було. Бо на початку були стривожені. За період, коли дітки були не в сім’ї, вони пережили дуже багато. І коли однокласники вже їх зустрічали тут з кульками, з тортиком, ті діти почали світитися від того, що вони небайдужі іншим”.

Оксана Цвик, Любов Гадомська, Суспільне