“Серед безладу відшукайте простоту“

(Альберт Ейнштейн)

Розпочну з улюбленого багатьма футболу. Свого часу збірну Бразилії очолив фахівець (з поваги до покійного не називатиму його прізвище), відомий своїми науково-методичними розробками та інноваціями. Зібравши футболістів на перше теоретичне заняття, він одразу ж висипав на їхні голови цілу купу наукоподібної інформації (“інтегрованість у командну взаємодію”, “полівалентність функцій”, “делінеацію” ти же функцій) і ще багато чого. Не надто освічені гравці, більшість який виросла у бідняцьких фавелах (бразильська назва міських трущоб), слухали коуча-науковця і збентежено кліпали очима. А один з них після цієї лекції, спілкуючись з журналістами, промовив фразу, яка переслідувала того тренера впродовж усієї його недовгої й не дуже успішної кар’єри у збірній: “Коли людині є що сказати про футбол, він не буде говорити про полівалентність”.

До чого я хилю? Довелося нещодавно прочитати аналітичну інформацію американського інституту вивчення війни, у якій, зокрема, йшлося про те, що “Міністерство оборони Росії продовжує реагувати  на українські контрнаступальні операції з відносно високим ступенем узгодженої риторики, що свідчить про те, що МО зробило висновки зі своїх минулих помилок в управлінні інформаційним простором під час попередніх українських контрнаступів”. Який висновок, потерши чоло, може зробити з цього український, приміром, сантехнік чи вантажник? “Високий ступінь узгодженої риторики” – це погано для Росії (й добре для України) чи навпаки? Вона допоможе нам чи зашкодить? Така навмисно затуманена манера висловлювання, що скидається, даруйте, на словесну мастурбацію, має метою заплутати читача й  не дати йому зробити однозначного висновку, чи є наслідком того, що хтось із аналітиків провів бурхливу ніч і важкувато входить у робочий день?

Далі інформація не стає набагато яснішою і зрозумілішою: “На думку фахівців, той факт, що Шойгу публічно і відносно спокійно обговорив контрнаступ (навіть незважаючи на типове для Міноборони заперечення українських успіхів), є помітним наслідком неспроможності Міноборони Росії підготувати єдину відповідь на українські контрнаступи в Харківській і Херсонській областях у 2022 році та паніки в російському інформаційному просторі, що виникла внаслідок цього, свідчить про те, що російський інформаційний простір певною мірою адаптувався і виніс уроки з минулих моментів інформаційного колапсу”. Трохи навіть здивований, що у хрещеного в православ’ї оленяра з Туви такий глибокий, з численними хитромудрими лабіринтами розум – адже достатньо послухати навіть не його ворогів, а начебто однодумця і союзника Є.Пригожина, щоб склалася зовсім інша думка. Тож в якому світлі постає в наведеному уривку Шойгу: в позитивному чи негативному для себе? Йому віддається належне за “відносний спокій”, чи над ним кепкують через “заперечення українських успіхів”? І головне: повідомлене інститутом свідчить про те, що події складаються на нашу користь чи на користь нашого противника?

Второпати це важкувато. Але тому, мабуть, установа й зветься інститутом, щоб огорнути в наукову обгортку те, що можна висловити простіше й зрозуміліше…